Початок консультації

1. Вимийте руки та одягніть ЗІЗ, якщо це необхідно.
2. Представтесь пацієнту, вказавши своє ім’я та роль.
3. Підтвердіть прізвище, ім’я та дату народження пацієнта.
4. Поясніть, що включатиме обстеження, використовуючи зрозумілу для пацієнта мову.
5. Отримайте згоду на проведення консультації.
6. Адекватно оголіть пацієнта для проведення обстеження.
7. Запитайте пацієнта, чи є у нього больові відчуття, перш ніж продовжити клінічне обстеження.

З’ясування основної скарги

8. Використовуйте відкриті запитання, щоб вивчити скарги пацієнта
9. Деталізація основної скарги
10. Проаналізуйте роздуми, побоювання та очікування пацієнта
11. Резюмуйте скарги пацієнта

Комплексна оцінка

12. Проведіть оцінку інших симптомів для отримання комплексної картини

Анамнез хвороби

13. З’ясуйте,  коли та як вперше з’явились скарги; уточніть можливу причину появи цих скарг; чи звертався пацієнт за медичною допомогою, якщо так, то до кого та чим завершилось його звернення, якщо ні, то уточніть чому не звертався;  чи приймав пацієнт самостійно або за призначенням лікаря медичні препарати, якщо так, то, чи змінювався характер скарг
14. У випадку госпіталізації в анамнезі з приводу ФП, ознайомтесь з випискою з історії хвороби пацієнта, зверніть увагу на встановлений клінічний діагноз, результати проведених лабораторних чи інструментальних обстежень, проведене лікування та рекомендації після виписки
15. У випадку проведення пацієнту раніше лабораторних чи інструментальних обстежень з приводу поточних скарг, проаналізуйте їх результати та вкажіть на важливі знахідки
16. З’ясуйте, що спонукало пацієнта звернутися до Вас
17. Виключіть інші причини наявних скарг, ставлячи пацієнту уточнюючі питання

Анамнез життя

18. Уточність наявність у пацієнта раніше діагностованих серцево-судинних захворювань, зокрема транзиторної ішемічної атаки та інсульту, тромбоемболії легеневої артерії, інфаркту міокарда, атеросклеротичного ураження артерій, виявлених завдяки візуалізуючим методам обстеження, вроджених та набутих вад серця, артеріальної гіпертензії для встановлення можливої причини виникнення серцебиття, оцінки тромбоемболічного та геморагічного ризику
19. З’ясуйте наявність у хворого ендокринних захворювань, зокрема цукрового діабету, захворювань щитоподібної залози, феохромоцитоми, постменопаузального синдрому; психосоматичних розладів, зокрема тривожного розладу, панічних атак, депресії; печінкової та ниркової дисфункції, обструктивного апное сну та інших, які можуть бути причиною виникнення серцебиття та впливають на тромбоемболічний та геморагічний ризики
20. Уточніть, чи проводились пацієнту раніше оперативні втручання та з’ясуйте, як протікав післяопераційний період
21. Уточніть, чи переносив пацієнт раніше травми, з’ясуйте, як протікав відновлювальний період
22. З’ясуйте, чи були в анамнезі у пацієнта кровотечі або порушення коагуляції
23. З’ясуйте час настання менопаузи та факт прийому замісної гормональної терапії
24. З’ясуйте, чи приймає пацієнт постійно лікарські препарати та які саме, вкажіть дози препаратів
25. З’ясуйте, чи є у пацієнта непереносимість лікарських препаратів або продуктів харчування та уточніть, як саме вона проявляється.
26. Уточніть, чи є у пацієнта шкідливі звички-вживання алгоколю, наркотичних речовин, паління
27. З’ясуйте рівень фізичної активності пацієнта
28. З’ясуйте сімейний стан пацієнта, побутові умови проживання; уточніть, чи не було серед кровних родичів пацієнта серцево-судинних захворювань, зокрема тих, які супроводжуються серцебиттям
29. З’ясуйте, чи працює пацієнт, його професію, умови роботи,  наявність шкідливих  професійних факторів

Об’єктивний огляд

30. Оцінка загального стану пацієнта
31. Проведення загального огляду
32. Оцінка конституції  
33. Оцінка ступеня вгодованості
34. Шкіра та слизові оболонки
35. Оцінка щитоподібної залози
36. Оцінка периферійних лімфовузлів
37. Оцінка органів дихання
38. Оцінка серцево-судинної системи
39. Оцінка органів черевної порожнини
40. Оцінка органів сечостатевої системи

Призначення лабораторного обстеження

41. Розгорнутий клінічний аналіз крові (обов’язково)
42. Аналіз крові на креатинін, розрахунок швидкості клубочкової фільтрації (обов’язково)
43. Аналіз крові на електроліти (калій, натрій) (обов’язково)
44. Аналіз крові на гормони щитоподібної залози та ТТГ (обов’язково)
45. Інші лабораторні тести для оцінки наявності факторів ризику вникнення ФП та коморбідної патології

Призначення інструментальних методів обстеження

46. Електрокардіографія (обов’язково)
47. Трансторакальна ехокардіографія (обов’язково)
48. Трансезофагеальна ехокардіографія (за потреби)
49. Амбулаторний моніторинг ЕКГ (за потреби)
50. Електрофізіологічне дослідження (за потреби)

Встановлення клінічного діагнозу

51. Визначення форми фібриляції передсердь
52. Визначення ступеня тяжкості клінічних проявів
53. Визначення тромбоемболічного ризику
54. Визначення геморагічного ризику
55. Визначення ускладнень

Призначення лікування

56. Немедикаментозне лікування
57. Медикаментозне лікування  
58. Електрична кардіоверсія
59. Інші методи лікування
60. Лікування коморбідної патології

Поясніть процедуру проведення електричної кардіоверсії

61. Перевірте розуміння пацієнтом причини проведення процедури
62. Перевірте розуміння пацієнтом процедури
63. Проінформуйте про етапи проведення процедури
64. Розкажіть про ризики та ускладнення
65. Проведіть роботу з пом’якшення страхів
66. Запропонуйте додаткове джерело інформації

Завершення консультації

67. Проведіть узагальнення отриманих даних та запитайте пацієнта, чи нічого важливого не пропущено
68. Поінформуйте пацієнта щодо подальшої тактики
69. Подякуйте пацієнту
70. Утилізуйте ЗІЗ належним чином і помийте руки

Ключові комунікативні навички

• Активне слухання
• Підбиття підсумків
• Виділення вказівних знаків

Початок консультації

1. Вимийте руки та одягніть ЗІЗ, якщо це необхідно.
2. Представтесь пацієнту, вказавши своє ім’я та роль.
3. Підтвердіть прізвище, ім’я та дату народження пацієнта.
4. Поясніть, що включатиме обстеження, використовуючи зрозумілу для пацієнта мову.
5. Отримайте згоду на проведення консультації.
6. Адекватно оголіть пацієнта для проведення обстеження.
7. Запитайте пацієнта, чи є у нього больові відчуття, перш ніж продовжити клінічне обстеження.

Обстеження пацієнта проводиться, коли є характерні клінічні симптоми та об’єктивні ознаки фібриляції передсердь, зокрема серцебиття та перебої в роботі серця.

Інші клінічні ознаки, що можуть супроводжувати фібриляцію передсердь, включають:

• Симптоми порушення гемодинаміки (головокружіння, втрата свідомості внаслідок погіршення перфузії головного мозку, біль в грудях внаслідок ішемії міокарда, задишка, відчуття нестачі повітря внаслідок гострої серцевої недостатності)
• Симптоми тромбоемболічних ускладнень (геміпарез, геміплегія внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу; задишка, кровохаркання, біль в грудях, втрата свідомості, кашель внаслідок гострої тромбоемболії легеневої артерії; біль в кінцівці, її похолодання внаслідок гострого тромбозу судин нижніх кінцівок та інші)
• Симптоми вторинного ґенезу тахіаритмії (пароксизмальне потовиділення, пароксизмальне підвищення артеріального  тиску, абдомінальний біль, депресія, тривожні розлади при феохромоцитомі; екзофтальм, дратівливість, втрата маси тіла, ізольована систолічна гіпертензія при гіпертиреозі та інші)

З’ясування основної скарги

8. Використовуйте відкриті запитання, щоб вивчити скарги пацієнта
9. Деталізація основної скарги
10. Проаналізуйте роздуми, побоювання та очікування пацієнта
11. Резюмуйте скарги пацієнта

• Використовуйте відкриті запитання, щоб вивчити скарги пацієнта
• Деталізація основної скарги

Найбільш поширеною скаргою пацієнта з фібриляцією передсердь є серцебиття. Для деталізації цієї скарги керуйтесь таким алгоритмом:

• Обставини, що передували виникненню серцебиття: фізична активність, положення тіла, емоційний стрес, вживання їжі, напоїв, медикаментів
• Початок: з’ясуйте, як виникло серцебиття- раптово чи поступово
• Характер: попросіть пацієнта описати, як саме він/вона відчуває серцебиття, а також з’ясуйте тип серцебиття (регулярне/нерегулярне, постійне/непостійне).
• Завершення: з’ясуйте, як завершується епізод серцебиття (раптово чи поступово, спонтанно чи після виконання вагусних проб або прийому медикаментів)
• Тривалість: уточніть, скільки  по часу триває епізод серцебиття
• Супутні симптоми: уточніть, чи є інші симптоми, асоційовані з серцебиттям
• Динаміка у часі: уточніть, чи змінювались якось епізоди  серцебиття з часом

“ Скажіть, що передувало появі у Вас серцебиття?”
“ Ці відчуття Вас турбують постійно чи виникають періодично?”
“ Чи є щось, що впливає на вираженість цих відчуттів?”
“ Опишіть, як починається епізод серцебиття-раптово чи поступово?”
“ Опишіть, будь ласка, що саме Ви відчуваєте, говорячи про серцебиття?”
“ Опишіть, як завершується епізод серцебиття-раптово чи поступово?”
 “Чи супроводжується серцебиття  появою інших симптомів?”
“ Як довго триває епізод серцебиття?”

O	Onset (Початок)	З’ясуйте, коли вперше з’явилося серцебиття і чи виникло воно раптово чи поступово наростало	• “Серцебиття виникло раптово чи поступово?” • “Коли вперше виникло серцебиття?” • “Коли з’явилися симптоми?” • “Чи з’явилося серцебиття у стані спокою чи під час фізичного навантаження?” • “Як довго тривало серцебиття?” • “Як і коли це почалося?” • “Коли почалося серцебиття, це було раптово чи поступово?” • “Що Ви тоді робили?” • “Чи є щось особливе, що викликає появу серцебиття?” • “Коли з’являється серцебиття?” • “Чи знаєте Ви, які провокуючі причини є причиною нападів?” • “При яких умовах напади стають гіршими?” “ Опишіть, як починається епізод серцебиття – раптово чи поступово?” “ Опишіть, як завершується епізод серцебиття – раптово чи поступово?”
C	Character (Характер)	Запитайте про конкретні характеристики серцебиття   – попросіть пацієнта описати, як саме Він відчуває серцебиття (також з’ясуйте серцебиття постійне чи періодичне)	• “Як би Ви описали це серцебиття?” • “Чи Ваше  серцебиття постійне чи воно проходить і зникає?” • “Як Ви вібдучваєте серцебиття?” • “Ви можете описати це серцебиття?” • “Серцебиття безперервне чи приходить і зникає?” • “Який характер серцебиття?” • “Чи зараз серцебиття сильніше?” • “Чи Вас турбує безперервне серцебиття?” “ Ці відчуття Вас турбують постійно чи виникають періодично?” “ Опишіть, будь ласка, що саме Ви відчуваєте, говорячи про серцебиття?”
D	Duration (Тривалість)	Якщо серцебиття має періодичний характер, то попросіть пацієнта вказати як довго триває відчуття серцебиття	• “Як довго у Вас триває серцебиття?” • “Чи є серцебиття постійним?”
A	Associated symptoms (Супутні симптоми)	Запитайте, чи є інші симптоми, пов’язані із серцебиттям, чи були відчуття запаморочення та втрата свідомості	• “Чи є якісь інші симптоми, які, здається, пов’язані із серцебиттям?” • “Чи є у Вас якісь інші симптоми, крім серцебиття?” • “Чи відбувається ще щось, поки у Вас серцебиття?” • “Які ще симптоми присутні та пов’язані із серцебиттям?” • “Чи є інші симптоми?” • “Чи було у Вас запаморочення під час серцебиття?” • “Чи втрачали Ви свідомість під час нападів серцебиття?” “Чи супроводжується серцебиття  появою інших симптомів?” “Чи супроводжувалися втрати свідомості мимовільним сечовипусканням і/або дефікацією?” “Самостійно приходили у свідомість?”
T	Time course (динаміка у часі)	Уточніть, як змінилося відчуття серцебиття з часом, а саме: посилилося або стало менш відчутним, кількість нападів збільшилася/зменшилася	• “Як це серцебиття змінилося з часом?” • “Як довго у Вас це серцебиття?” • “Це відбувається в певний час доби, чи це постійно?” • “Коли виникає/починається серцебиття?” • “Останнім часом серцебиття стало менш відчутним?” • “Кількість нападів серцебиття збільшилася чи зменшилася?” • “Чи змінився проміжок часу між нападами серцебиття?” “ Як довго триває епізод серцебиття?” “ Як часто виникають?” “ Яка тривалість епізоду?”
E	Exacerbating or relieving factors (Фактори, що погіршують або полегшують біль)	Запитайте, чи є щось, що посилює чи полегшує серцебиття. Важливо уточнити у пацієнта, чи може він пов’язати виникнення серцебиття з фізичною активністю, зміною положення тіла, емоційним стресом, вживанням їжі, напоїв (газованих напоїв, алкоголю тощо), лікарських засобів	• “Чи посилює щось серцебиття?” • “Чи щось полегшує серцебиття?” • “Чи змінює щось серцебиття?” • “Чи пов’язане виникнення серцебиття з фізичною активністю, зміною положення тіла, емоційним стресом, вживанням їжі, напоїв (газованих напоїв, алкоголю тощо), лікарських засобів?” “ Скажіть, що передувало появі у Вас серцебиття?” “ Чи є щось, що впливає на вираженість цих відчуттів?” “ Чи зменшується це серцебиття при глибокому диханні чи його затримці?”
S	Severity (Тяжкість)	З’ясуйте, наскільки сильний дискомфорт приносить серцебиття, попросивши пацієнта оцінити його за шкалою від 0 до 10	• “Наскільки сильний дискомфорт приносить серцебиття за шкалою від 0 до 10, якщо 0 – відсутність дискомфорту, а 10 – найсильніші дискомфортні відчуття, які Ви коли-небудь відчували?” • “ Наскільки сильний дискомфорт за шкалою від 1 до 10?” • “Чи можете Ви описати свій дискомфорт за шкалою від 1 до 10?” • “Чи достатньо це неприємно, щоб (розбудити Вас)?” Це дозволяє оцінити реакцію пацієнта на лікування (наприклад, дискомфортні відчуття спочатку були 8/10 і покращилися до 3/10 за допомогою антиаритмічних засобів або проведеного оперативного втручання).

Проаналізуйте роздуми, побоювання та очікування пацієнта

Ключовим компонентом збору анамнезу є вивчення роздумів, занепокоєнь і очікувань пацієнта, щоб отримати уявлення про те, як пацієнт зараз сприймає свій стан, що його хвилює та чого він очікує від консультації.

Вивчення роздумів, занепокоєнь та очікувань має бути плавним протягом консультації у відповідь на сигнали пацієнта. Це допоможе зробити Вашу консультацію орієнтованою на пацієнта, а не шаблонною.

Використовувати структуру аналізів роздумів, побоювань та очікувань необхідно так, щоб це звучало природно у Вашій консультації.

Роздуми	Вивчіть уявлення пацієнта щодо поточної проблеми	“Що, на Вашу думку, могло викликати ці симптоми?”“Чи є у Вас здогадки щодо причини появи цих симптомів?”
Занепокоєння	Вивчіть поточні занепокоєння пацієнта	• “Чи є щось, що Вас турбує?” • “Як Ви справляєтесь з повсякденною діяльністю?” “Чи є щось, чого ми з Вами ще не обговорили?”
Очікування	Запитайте, що пацієнт сподівається отримати від консультації	• “Чим я можу допомогти Вам сьогодні?” • “Чого Ви очікуєте від сьогоднішньої консультації?” • “Який, на вашу думку, може бути найкращий план дій?”

Резюмуйте скарги пацієнта

Підсумуйте те, що пацієнт розповів Вам про свою скаргу. Це дозволяє Вам перевірити, наскільки правильно Ви зрозуміли скарги пацієнта, і дає можливість пацієнту виправити будь-яку неточну інформацію.

Коли ви підведете підсумки, запитайте пацієнта, чи є ще щось, що Ви не згадали. Періодично по мірі проходження консультації підводьте проміжні підсумки .

Комплексна оцінка

12. Проведіть скринінг симптомів ураження інших органів та систем

Комплексна оцінка включає проведення короткого опитування пацієнта на наявність симптомів ураження інших систем, які можуть мати або не мати відношення до основної скарги. Комплексне дослідження дозволяє також виявити симптоми, про які пацієнт забув згадати.

Рішення про те, про які симптоми запитати, залежить від поданої скарги та рівня Вашого досвіду.

Деякі приклади симптомів, які Ви можете відстежувати по кожній системі, представлені нижче

Система	Симптоми
Загальні прояви	лихоманка, зміна ваги, втома, пітливість, загальна слабкість
Респіраторна	задишка, кашель, виділення мокротиння, хрипи, кровохаркання, плевральний біль у грудях
Серцево-судинна	біль в грудній клітці, задишка, набряки нижніх кінцівок
Гастроінтестинальна	диспепсія, нудота, блювота, дисфагія, біль у животі, порушення випорожнень
Сечостатева	олігурія, поліурія, ніктурія, болі при сечовипусканні
Неврологічна	зміни зору, рухові або сенсорні порушення, головний біль
Опорно-рухова	біль у грудній стінці, біль в кістках, травма
Шкіра	висипання, виразки, крововиливи, петехії, синці, геморагії, новоутворення

Анамнез хвороби

13. З’ясуйте,  коли та як вперше з’явились скарги; уточніть можливу причину появи серцебиття; чи звертався пацієнт за медичною допомогою, якщо так, то до кого та чим завершилось його звернення, якщо ні, то уточніть чому не звертався;  чи приймав пацієнт самостійно або за призначенням лікаря медичні препарати, якщо так, то, чи змінювався характер скарг

“Коли у Вас вперше з’явились ці скарги?”
“Що, на Вашу думку, могло викликати ці симптоми?”
“Ви звертались на медичною допомогою з цього приводу?”

14. У випадку госпіталізації в анамнезі з приводу серцебиття , ознайомтесь з випискою з історії хвороби пацієнта, зверніть увагу на встановлений клінічний діагноз, результати проведених лабораторних чи інструментальних обстежень, проведене лікування та рекомендації після виписки
15. У разі проведення пацієнту раніше лабораторних чи інструментальних обстежень з приводу поточних скарг, проаналізуйте їх результати та вкажіть на важливі знахідки
16. З’ясуйте, що спонукало пацієнта звернутися до Вас

“Що спонукало Вас звернутись до мене?”
“Що змусило Вас звернутись до мене?”

17. Виключіть інші причини наявних скарг, ставлячи пацієнту уточнюючі питання

“Чи турбують Вас відчуття тривоги чи страху?”
“Ви помічали у себе напади інтенсивного потовиділення?”

Інші причини появи серцебиття:

• Серцева недостатність

Пацієнти з серцевою недостатністю нерідко скаржаться на серцебиття, як і пацієнти з тахіаритміями. Утім у пацієнтів з серцевою недостатністю, окрім серцебиття, присутні і інші, більш типові, симптоми порушеної скоротливості міокарда, такі як задишка, ортопное, пароксизмальна нічна задишка, нічний кашель, зниження толерантності до фізичних навантажень, а також характерні об’єктивні ознаки, такі як набряки нижніх кінцівок, набухання яремних вен, гепатоюгулярний рефлюкс, додатковий 3 тон серця, латеральне зміщення верхівкового поштовха, асцит, гепатомегалія та інші.

• Анемія

Пацієнти з анемією часто скаржаться на серцебиття, як і пацієнти з тахіаритміями. Утім у пацієнтів з анемією присутні  інші характерні симптоми, такі як головокружіння, значне зниження толерантності до фізичних навантажень, підвищена втомлюваність, а також об’єктивні ознаки зниження рівня гемоглобіну в крові, зокрема блідість або жовтушність шкіри та слизових оболонок.

• Панічна атака

Панічна  атака нерідко супроводжується відчуттям серцебиття, але, на відміну від пацієнтів з серцебиттям, обумовленим тахіаритмією, для панічної атаки також дуже характерні відчуття тривоги, страху смерті, нудота, спазми у шлунку. Окрім цього ці пацієнти часто скаржаться на відчуття внутрішнього неспокою, пригніченості, порушення сну.

• Гіпертиреоз

Гіпертиреоз часто асоційований з появою серцебиття, яке на відміну від пароксизмальної тахіаритмії, носить постійний характер та може тривати місяцями або навіть роками. Окрім серцебиття, пацієнти з гіпертиреозом скаржаться на дратівливість, нервозність, значне схуднення, відчуття жару, підвищене потовиділення, послаблення випорожнень, м’язову слабкість. При фізикальному обстеженні виявляють об’єктивні ознаки гіперфункції щитоподібної залози, зокрема екзофтальм, симптом Краусса (сильний блиск очей), симптом Грефе (відставання верхньої повіки від райдужної оболонки при погляді вниз), симптом Мебіуса (слабість конвергенції, тобто нездатність фіксувати погляд на близько розташованому предметі), симптом Штельвага (рідке та неповне блимання повіками), симптом Дельримпля (широке розкриття очних щілин), симптом Розенбаха (дрібний тремор закритих повік).

• Гіповолемія

Гіповолемія дійсно супроводжується компенсаторним прискоренням серцебиття, утім при цьому завжди відбувається прогресуюче зниження артеріального тиску, тоді як при тахіаритмії можливе як зниження тиску, так і його підвищення. Окрім цього, нерідко пацієнти як з гіповолемією, так і з тахіаритмією можуть скаржитися на голово кружіння, запаморочення, інколи навіть втрату свідомості.  У диференціальній діагностиці важливий ретельний збір анамнезу хворого,  а саме указання пацієнтом на прийом діуретичних препаратів, тривалу масивну діарею або блювоту, факт можливої закритої травми живота та інші обставини, які можуть привести до гіповолемічного стану.

Анамнез життя

18. Уточність наявність у пацієнта раніше діагностованих серцево-судинних захворювань, зокрема транзиторної ішемічної атаки та інсульту, тромбоемболії легеневої артерії, інфаркту міокарда, атеросклеротичного ураження артерій, виявлених завдяки візуалізуючим методам обстеження, вроджених та набутих вад серця, артеріальної гіпертензії для встановлення можливої причини виникнення серцебиття, оцінки тромбоемболічного та геморагічного ризику
19. З’ясуйте наявність у хворого ендокринних захворювань, зокрема цукрового діабету, захворювань щитоподібної залози, феохромоцитоми, постменопаузального синдрому; психосоматичних розладів, зокрема тривожного розладу, панічних атак, депресії; печінкової та ниркової дисфункції, обструктивного апное сну та інших, які можуть бути причиною виникнення тахіаритмії та впливають на тромбоемболічний та геморагічний ризики
20. Уточніть, чи проводились пацієнту раніше оперативні втручання та з’ясуйте, як протікав післяопераційний період
21. Уточніть, чи переносив пацієнт раніше травми, з’ясуйте, як протікав відновлювальний період
22. З’ясуйте, чи були в анамнезі у пацієнта кровотечі або порушення коагуляції
23. З’ясуйте час настання менопаузи та факт прийому замісної гормональної терапії
24. З’ясуйте, чи приймає пацієнт постійно лікарські препарати та які саме, вкажіть дози препаратів
25. З’ясуйте, чи є у пацієнта непереносимість лікарських препаратів або продуктів харчування та уточніть, як саме вона проявляється.
26. Уточніть, чи є у пацієнта шкідливі звички-вживання алгоколю, наркотичних речовин, паління
27. З’ясуйте рівень фізичної активності пацієнта
28. З’ясуйте сімейний стан пацієнта, побутові умови проживання; уточніть, чи не було серед кровних родичів пацієнта серцево-судинних захворювань, зокрема тих, які супроводжуються порушенням ритму
29. З’ясуйте, чи працює пацієнт, його професію, умови роботи,  наявність шкідливих  професійних факторів

Об’єктивний огляд

30. Оцінка загального стану пацієнта
31. Проведення загального огляду
32. Оцінка конституції  
33. Оцінка ступеня вгодованості
34. Шкіра та слизові оболонки
35. Оцінка щитоподібної залози
36. Оцінка периферійних лімфовузлів
37. Оцінка органів дихання
38. Оцінка серцево-судинної системи
39. Оцінка органів черевної порожнини
40. Оцінка органів сечостатевої системи

Оцініть наявність предметів чи обладнання на тілі пацієнта або навколо пацієнта, які можуть надати корисну інформацію про його історію хвороби та поточний клінічний стан.

Під час аускультації  тонів серця пацієнта з фібриляцією передсердь завжди визначається неритмічність  тонів серця, хоча частота серцевих скорочень може бути як нормальна, так і прискорена або сповільнена.

Артеріальний тиск у пацієнтів з фібриляцією передсердь  може бути підвищеним, зниженим або навіть нормальним.

Окрім цього, при фібриляції передсердь завжди присутній дефіцит пульсу.

У деяких випадках фібриляція передсердь може призводити до дестабілізації гемодинаміки, що супроводжується появою об’єктивних ознак  серцевої недостатності (вибухання яремних вен, хрипи в легенях, збільшення частоти дихальних рухів, додаткові 3 та 4 тони серця, набряки нижніх кінцівок).

Під час фізикального обстеження звертайте увагу на наявність у пацієнта ознак патології щитоподібної залози, як однієї з можливих причин порушення ритму, а саме екзофтальму, збільшення щитоподібної залози в розмірах.

Враховуючи високий ризик тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів з фібриляцією передсердь, особливо ішемічного інсульту, нерідко  можна виявити об’єктивні ознаки гострого порушення мозкового кровообігу (геміпарез, геміплегія, анізокорія та інші).

Призначення лабораторних методів обстеження

41. Розгорнутий клінічний аналіз крові (обов’язково)
42. Аналіз крові на креатинін, розрахунок швидкості клубочкової фільтрації (обов’язково)
43. Аналіз крові на електроліти (калій, натрій) (обов’язково)
44. Аналіз крові на гормони щитоподібної залози та ТТГ (обов’язково)
45. Інші лабораторні тести

• Розгорнутий клінічний аналіз крові

Розгорнутий клінічний аналіз крові є обов’язковим лабораторним тестом у пацієнтів з фібриляцією передсердь.

• Аналіз крові на креатинін, розрахунок швидкості клубочкової фільтрації

Аналіз крові на креатинін є обов’язковим лабораторним тестом, спрямованим на діагностику порушень функції нирок. На підставі рівня креатиніну крові усім пацієнтам з фібриляцією передсердь необхідно розраховувати швидкість клубочкової фільтрації. Порушена швидкість клубочкової фільтрації збільшує геморагічний ризик у пацієнтів з фібриляцією передсердь, які отримають антикоагулянту терапію, тому вимагає корекції дози антикоагулянтів.

• Аналіз крові на електроліти (калій, натрій)

Аналіз крові на рівень калію, натрію є обов’язковим  лабораторним тестом, що використовується для діагностики порушень електролітного обміну. Відомо, що гіпокаліемія може бути причиною прискорення частоти серцевих скорочень.

• Аналіз крові на гормони щитоподібної залози та ТТГ

Аналіз крові на гормони щитоподібної залози та ТТГє обов’язковим  лабораторним тестом, що використовується для діагностики дисфункції щитоподібної залози. Відомо, що гіперфункція щитоподібної залози може бути причиною виникнення  фібриляції передсердь.

• Інші лабораторні тести для оцінки наявності факторів ризику виникнення ФП та коморбідної патології

Для оцінки наявності факторів ризику виникнення ФП та значущої коморбідної патології , здатної повпливати на перебіг та прогноз пацієнта  фібриляцією передсердь, доцільно провести такі лабораторні тести:

• ліпідний спектр крові для діагностики порушень ліпідного обміну,
• аналіз крові на рівень глюкози та глікозильований гемоглобін для діагностики порушень вуглеводного обміну,
• гострофазові маркери запалення при підозрі на гострий запальний процес,
• серологічні маркери аутоімунних захворювань при підозрі на системне захворювання.

Призначення інструментальних методів обстеження

46. Електрокардіографія (обов’язково)
47. Трансторакальна ехокардіографія (обов’язково)
48. Трансезофагеальна ехокардіографія (за потреби)
49. Амбулаторний моніторинг ЕКГ (за потреби)
50. Електрофізіологічне дослідження (за потреби)

• Електрокардіографія

Електрокардіографія (ЕКГ) є обов’язковим методом обстеження усіх пацієнтів з порушенням ритму.

ЕКГ-ознаками  фібриляції передсердь є: нерегулярність  інтервалів RR, відсутність синусових зубців Р, наявність хвилі f.

Рисунок 1. Фібриляція передсердь. Зображення інтернет-ресурсу liftl.com 

• Трансторакальна ехокардіографія

Трансторакальна ехокардіографія є обов’язковим методом обстеження усіх пацієнтів з фібриляцією передсердь і застосовується для виявлення структурної патології міокарда, яка може бути причиною тахіаритмії.  Окрім того, виявлення структурної патології міокарда, систолічної дисфункції лівого шлуночка впливає на вибір антиаритмічного препарату для лікування порушення ритму.

• Трансезофагеальна ехокардіографія

Трансезофагальна ехокардіографія проводиться за потреби, а саме для виявлення тромбу у вушку лівого передсердя перед запланованою кардіоверсією.

• Амбулаторний моніторинг ЕКГ

Амбулаторний моніторинг ЕКГ проводиться для встановлення виду порушення ритму у випадках, коли стандартна ЕКГ у 12 відведеннях неінформативна. Окрім того, амбулаторний моніторинг ЕКГ доцільно проводити для оцінки контролю частоти серцевих скорочень на тлі терапії, а також для виявлення аритмії у безсимптомних пацієнтів.

• Електрофізіологічне дослідження

Електрофізіологічне дослідження  застосовується в кінці діагностичного пошуку і має деякі переваги перед амбулаторним моніторингом ЕКГ. Окрім діагностичної ролі, під час електрофізіологічного дослідження можна провести абляцію індукованої аритмії.

Диференційна діагностика

В клінічній практиці найчастіше доводиться диференціювати фібриляцію передсердь з:

• тріпотінням передсердь
• мультифокальною передсердною тахікардією

Для тріпотіння передсердь, як і для фібриляції передсердь, характерні скарги на серцебиття, перебої в роботі серця, що можуть асоціюватися з відчуттям дискомфорту чи болю в грудях, задишкою, відчуттям нестачі повітря, симптомною гіпотензією, головокружінням, втратою свідомості.

При фізикальному обстеженні пацієнта з тріпотінням пересердь часто виявляють прискорення ЧСС, хоча ЧСС може залишатися й нормальною. Якщо при фібриляції передсердь серцеві тони завжди нерегулярні, при тріпотінні передсердь серцеві тони можуть бути як нерегулярними, так і регулярними.

Остаточно диференціювати фібриляцію передсердь від тріпотіння передсердь допомагає ЕКГ. Для тріпотіння передсердь характерна, так звана, пилкоподібна ЕКГ з частотою передсердних скорочень від 350 до 450 уд./хв., у той час як при фібриляції передсердь частота передсерних скорочень складає від 450 до 650 уд./хв.

Рисунок 2. Тріпотіння передсердь. Зображення інтернет-ресурсу liftl.com

Для мультифокальної передсердної тахікардії, як і для фібриляції передсердь, характерні скарги на серцебиття, перебої в серці, які можуть супроводжуватися відчуттям дискомфорту чи болю в грудях, задишкою, відчуттям нестачі повітря, симптомною гіпотензією, головокружінням.

При фізикальному обстеженні пацієнта з мультифокальною передсердною тахікардією завжди виявляють прискорення ЧСС, хоча при ФП ЧСС інколи залишається нормальною. Як при фібриляції передсердь, так і при мультифокальній передсердній тахікардії серцеві тони завжди нерегулярні.

Остаточно диференціювати фібриляцію передсердь від мультифокальної передсердної тахікардії допомагає ЕКГ. Для мультифокальної передсердної тахікардії, як і для ФП, характерний нерегулярний серцевий ритм зі значним збільшенням частоти серцевих скорочень, але при мультифокальній передсердній тахікардії зубці Р збережені, хоча їх морфологія різна, у той час як при ФП зубці Р відсутні взагалі, а замість них присутня хвиля f.

Рисунок 3. Мультифокальна передсердна тахікардія. Зображення інтернет-ресурсу liftl.com

Встановлення клінічного діагнозу

51. Визначення форми
52. Визначення ступеня тяжкості клінічних проявів ФП
53. Визначення тромбоемболічного ризику
54. Визначення геморагічного ризику
55. Визначення ускладнень
56. Визначення форми

Відповідно до рекомендацій Європейського товариства кардіологів, розроблених у співробітництві з Європейською асоціацією з торакальної хірургії у 2020 році, на сьогоднішній день виділяють такі форми фібриляції передсердь: вперше виявлена (вперше діагностована), пароксизмальна, персистуюча, тривало персистуюча, постійна.

Вперше виявлена (вперше діагностована) ФП ‒ це епізод ФП, діагностований вперше в житті пацієнта, незалежно від клінічних симптомів або тривалості аритмії.

Пароксизмальна форма ‒ це епізод ФП, яка завершується спонтанно або в результаті  медичного втручання впродовж 7 днів від початку.

Персистуюча форма ‒ це епізод ФП тривалістю більше 7 днів, включно з епізодами, перерваними в результаті  медичного втручання  (фармакологічна або електрична кардіоверсія) ≥ 7 днів від початку.

Тривало персистуюча форма – це епізод ФП тривалістю  більше 12 місяців, у випадку обрання стратегії відновлення ритму.

Постійна форма ‒ це форма ФП, у відношенні якої пацієнтом та лікарем прийнято спільне рішення відмовитися від спроб відновити/підтримувати синусовий ритм.  Це ключова відмінність постійної форми ФП від тривало персистуючої. У випадку перегляду стратегії на користь відновлення синусового ритму, постійна форма ФП має бути перейменована на тривало персистуючу ФП.

• Визначення ступеня тяжкості клінічних проявів ФП

Формулюючи діагноз, необхідно вказувати ступінь тяжкості клінічних проявів тахіаритмії (фібриляції передсердь) за шкалою EHRA:

1ст.: фібриляція передсердь не викликає симптомів

2а ст.: фібриляція передсердь викликає легкі симптоми, які не порушують нормальної щоденної активності.

2b ст.: фібриляція передсердь викликає помірні симптоми, які не порушують нормальної щоденної активності, проте викликають  неприємні відчуття у пацієнта.

3 ст.: фібриляція передсердь викликає  тяжкі симптоми, які обмежують нормальну  щоденну активність.

4 ст.: фібриляція передсердь викликає  тяжкі симптоми, які унеможливлюють нормальну  щоденну активність.

• Визначення тромбоемболічного ризику

Як відомо, у пацієнтів з фібриляцією передсердь ризик тромбоемболічних ускладнень значно зростає

Для оцінки ризику тромбоемболічних ускладнень та визначення потреби у тривалій антикоагулянтній терапії у пацієнтів з тахіаритмією (ФП) використовується шкала CHA₂DS₂-VASc.

Основними критеріями цієї шкали є: хронічна серцева недостатність (1 бал), гіпертензія  (1 бал), вік≥75 років (2 бали), цукровий діабет (1 бал), перенесений інсульт або ТІА (1 бал), судинне захворювання (1 бал), вік 65-74 років (1 бал), жіноча стать (1 бал).

Відповідно до існуючих рекомендацій: при сумі балів 0 у чоловіків та 1 у жінок ризик тромбоемболічних ускладнень вважається низьким, що не вимагає призначення антитромботичних препаратів; при сумі балів 1 у чоловіків та 2 у жінок призначення оральних антикоагулянтів можна розглянути в індивідуальному порядку після зваження усіх потенційних ризиків та користі; при сумі балів ≥2 у чоловіків та ≥3 у жінок ризик тромбоемболічних ускладнень вважається високим, рекомендоване призначення оральних антикоагулянтів.

• Визначення геморагічного ризику

Кожному пацієнту, якому показане призначення тривалої антитромботичної чи антикоагулянтної терапії, необхідно обов’язково проводити оцінку ризику геморагічних ускладнень за шкалою HAS-BLED з метою попередження  їх виникнення.

Основними критеріями цієї шкали є: гіпертензія >160 мм рт ст (1 бал), печінкова дисфункція (1 бал), ниркова дисфункція (1 бал), інсульт (1 бал), кровотеча (1 бал), лабільне МНВ (1 бал), вік >65 років (1 бал), прийом ліків (НПВП, антитромбоцитарні препарати) (1 бал), прийом алкоголю (1 бал).

При сумі балів за шкалою HAS-BLED≥3 ризик геморагічних ускладнень вважається високим.

• Визначення ускладнень

У разі виникнення того чи іншого ускладнення у пацієнта на тлі фібриляції передсердь, необхідно обов’язково його вказувати, формулюючи клінічний діагноз.

Призначення лікування

56. Немедикаментозне лікування
57. Медикаментозне лікування 
58. Електрична кардіоверсія
59. Інші методи лікування
60. Лікування коморбідної патології

• Немедикаментозне лікування

Заходи з модифікації способу життя здатні суттєво вплинути на ключові фактори ризику розвитку ФП, такі як ожиріння, артеріальна гіпертензія, гіперглікемія, недостатня чи надмірна фізична активність, обструктивне апное сну, зловживання алкоголем, гіперліпідемія, паління.

Утім, треба зауважити, що ці заходи не можуть бути причиною для відстрочення медикаментозного лікування.

• Медикаментозне лікування

Основними задачами в лікуванні пацієнтів з фібриляцією передсердь  є попередження тромбоемболічних ускладнень, контроль симптомів та корекція факторів серцево-судинного ризику та супутньої патології.

Попередження тромбоемболічних ускладнень забезпечується раннім призначенням антикоагулянтної терапії. Необхідно зауважити, що антикоагулянтна терапія має розпочинатися якомога раніше, особливо, якщо епізод ФП триває більше 48 годин. Для невідкладної антикоагулянтної терапії найчастіше використовується нефракціонований гепарин та низькомолекулярний гепарин.

Для визначення потреби у тривалій антикоагулянтній терапії проводиться оцінка ризику тромбоемболічних ускладнень за шкалою CHA₂DS₂-VASc: при сумі балів 0 у чоловіків та 1 у жінок ризик тромбоемболічних ускладнень вважається низьким, що не вимагає призначення антитромботичних препаратів; при сумі балів 1 у чоловіків та 2 у жінок призначення оральних антикоагулянтів можна розглянути в індивідуальному порядку після зваження усіх потенційних ризиків та користі; при сумі балів ≥2 у чоловіків та ≥3 у жінок ризик тромбоемболічних ускладнень вважається високим, рекомендований тривалий прийом оральних антикоагулянтів.

Для оцінки геморагічного ризику у пацієнтів з ФП застосовується шкала HAS-BLED. При сумі балів за шкалою HAS-BLED≥3 ризик геморагічних ускладнень вважається високим. Утім, необхідно зауважити, що високий геморагічний ризик не може бути причиною для повної відмови від антикоагулянтів! В такому випадку рекомендовано вжити заходів щодо корекції/усунення змінних факторів ризику кровотечі, посилити регулярний огляд та тривале спостереження за пацієнтом.

Для проведення тривалої антикоагулянтної терапії зазвичай застосовують оральні антикоагулянти, зокрема варфарин, ривароксабан, апіксабан, дабігатран, едоксабан.

Контроль над симптомами ФП може бути досягнений двома шляхами: завдяки стратегії контролю ЧСС та стратегії відновлення синусового ритму. Вибір тієї чи іншої стратегії залежить від багатьох чинників, зокрема клінічної симптоматики (є дестабілізація гемодинаміки чи ні), форми фібриляції передсердь (пароксизмальна чи постійна), наявності чи відсутності чинників, що сприятимуть рецидиву ФП.

За рекомендаціями Європейського товариства кардіологів, стратегія відновлення синусового ритму доцільна в таких випадках: молодий вік пацієнта; перший епізод ФП; кардіоміопатія, зумовлена тахікардією; нормальне або помірно збільшене ліве передсердя; відсутність або незначна кількість коморбідної патології; неефективність стратегії контролю ЧСС; епізод ФП, обумовлений гострою патологією; вибір пацієнта.

Існують два методи кардіоверсії: електрична та фармакологічна. В залежності від терміновості проведення кардіоверсія може бути невідкладною та плановою.

Невідкладна електрична кардіоверсія показана: при епізоді ФП з високою частотою шлуночкових скорочень (ЧСС>250 уд/хв); при епізоді ФП, що супроводжується ішемією міокарда; при епізоді ФП, який супроводжується симптомною гіпотензією, гострою або прогресуючою хронічною серцевою недостатністю. В усіх інших випадках можна розглянути питання щодо планової кардіоверсії.

Фармакологічна кардіоверсія проводиться лише пацієнтам зі стабільною гемодинамікою. Для фармакологічної кардіоверсії застосовують такі препарати: аміодарон, флекаінід, пропафенон, ібутилід. Вибір конкретного антиаритмічного препарату залежить від супутньої патології у пацієнта, наявності структурних змін серця (зокрема гіпертрофії лівого шлуночка) та інших чинників.

Для запобігання рецидивам ФП після відновлення синусового ритму рекомендовано використовувати такі препарати: аміодарон, дронедарон, флекаінід, пропафенон, соталол, дизопірамід. Окрім вищезазначених антиаритмічних препаратів, існують і інші препарати з антиаритмічними властивостями, такі як  іАПФ, БРАII, антагоністи мінералокортикоідних рецепторів, бета-блокатори, статини.

У разі вибору стратегії контролю ЧСС, а не ритму, застосовують такі препарати: бета-адреноблокатори, недигідропіридинові антагоністи кальцієвих каналів, дигоксин та дигітоксин, аміодарон. Вибір того чи іншого препарату залежить від супутньої патології, утім в якості препаратів першої лінії найчастіше застосовують бета-адреноблокатори та недигідропіридинові антагоністи кальцієвих каналів. Контроль ЧСС вважається ефективним у разі зниження ЧСС менше 110 уд./хв. в стані спокою.

Медикаментозне лікування артеріальної гіпертензії, гіперліпідемії, гіперглікемії, як факторів ризику розвитку ФП та рецидиву ФП після відновлення синусового ритму є важливим компонентом терапії пацієнта і проводиться за загальноприйнятими рекомендаціями.

• Електрична кардіоверсія

Як зазначалося раніше, невідкладна електрична кардіоверсія показана пацієнтам з ФП: при епізоді ФП з високою частотою шлуночкових скорочень (ЧСС>250 уд/хв); при епізоді ФП, що супроводжується ішемією міокарда; при епізоді ФП, який супроводжується симптомною гіпотензією, гострою або прогресуючою хронічною серцевою недостатністю. В усіх інших випадках можна розглянути питання щодо планової електричної кардіоверсії.

Передпроцедурна підготовка

Переконайтесь у персистенції фібриляції передсердь на ЕКГ.

Переконайтесь у відсутності протипоказань для проведення кардіоверсії  (зокрема, пацієнтам забороняється прийом їжі та води після опівночі напередодні проведення кардіоверсії ).

Переконайтесь, що пацієнт отримує антикоагулянтну терапію.

Оцініть потребу у проведенні трансезофагеальної ехокардіографії для виключення тромбу у вушку лівого передсердя перед проведенням кардіоверсії.

Проведіть коротке передпроцедурне фізикальне обстеження пацієнта на предмет виявлення ознак гострої серцевої недостатності.

Отримайте інформовану згоду пацієнта на проведення процедури.

Забезпечте в/в доступ шляхом катетеризації периферійної вени.

Забезпечте моніторування життєвоважливих показників (ЧСС, АТ, сатурація крові киснем), а також ЕКГ.

Забезпечте оксигенотерапію за допомогою кисневої маски.

Введіть внутрішньовенно засіб для загальної анестезії короткої дії. На сьогоднішній день з цією метою рекомендовані такі препарати: мідазолам 0,10-0,20 мг/кг, за потреби повторюйте в/в введення 2 мг кожні 2 хвилину; пропофол 1,0-2,5 мг/кг однократно; фентаніл 1,0-1,5 мкг/кг; етомідат 0,2 мг/кг протягом 30-60 сек.; кетамін 1,0-4,5 мг/кг в/в впродовж 60 сек.)

Перевірте глибину седації пацієнта перед проведенням кардіоверсії.

Процедура кардіоверсії

Увімкніть дефібрилятор (перевага надається біфазним дефібриляторам).

Оберіть режим синхронізації електричного розряду зі шлуночковими комплексами пацієнта.

Оберіть необхідний електричний розряд (для фібриляції передсердь найчастіше починають з 100-150 Дж).

Розмістіть електроди на грудній клітці пацієнта (передньо-латеральна позиція- обидва електроди розміщуються на передній стінці грудної клітки пацієнта або передньо-задня позиція-один електрод розміщується на передній стінці, а другий-на спині).

Оцініть ЕКГ-криву пацієнта на моніторі.

Виконайте електричний розряд .

Оцінка ефективності кардіоверсії

Оцініть ефективність кардіоверсії. У разі відновлення синусового ритму процедура вважається успішною. Перейдіть до післяпроцедурного моніторингу.

У разі неуспішності першої спроби, повторіть електричний розряд, збільшивши його енергію до 200 Дж.

Післяпроцедурний моніторинг

Моніторуйте ЕКГ, вітальні параметри та неврологічний статус пацієнта впродовж декількох годин (бажано принаймні 1-3 години) після проведення кардіоверсії.

У разі відсутності ускладнень у післяпроцедурний період пацієнт може бути безпечно виписаний. До можливих ускладнень електричної кардіоверсії відносять опіки шкіри, тромбоемболічні події, післякардіоверсійні аритмії, а також ускладнення, обумовлені седацією.

Після проведеної кардіоверсії рекомендуйте пацієнту дотримуватися режиму відпочинку та утриматись від водіння автотранспорту впродовж наступних 24 годин.

• Інші методи лікування

Загалом катетерна абляція рекомендована в якості другої лінії терапії у разі неуспіху фармакологічної кардіоверсії, а також в якості терапії першої лінії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка, обумовленого кардіоміопатією, індукованою тахікардією. Для успішної абляції необхідна повна електрична ізоляція легеневих вен.

• Лікування коморбідної патології

Лікування коморбідної патології, зокрема артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, дисліпідемії, синдрому обструктивного апное сну, дозволяє значно зменшити ризик рецидиву порушень ритму та грає важливу роль у зниженні тромбоемболічного та геморагічного ризику у пацієнтів з фібриляцією передсердь.

Поясніть процедуру проведення електричної кардіоверсії

• Перевірте розуміння пацієнтом причини проведення процедури

«Чи розумієте Ви причину проведення Вам цієї процедури?»
«Чи розумієте Ви важливість проведення Вам цієї процедури?»

61.Перевірте розуміння пацієнтом процедури

«Чи зрозуміла Вам процедура?»

62. Перевірте розуміння пацієнтом процедури
63. Проінформуйте про етапи проведення процедури

«Я би хотіла пояснити Вам, що таке електрична кардіоверсія і як вона проводиться. Кардіоверсія-це медична процедура, спрямована на відновлення правильного синусового ритму. Перед проведенням електричної кардіоверсії Вам введуть заспокійливий засіб, щоб Ви почувалися комфортно і не відчували жодних неприємних відчуттів. Після цього Вам на грудну клітку накладуть спеціальні електроди, як при виконанні ЕКГ, по яким до серця буде проводитись  електричний розряд. Цей електричний розряд відновить нормальний ритм серця. 

Після кардіоверсії Ви ще деякий час відчуватимете слабкість та сонливість через дію заспокійливого препарату, але ці відчуття доволі швидко пройдуть. Протягом усієї процедури та ще деякий час після  неї з Вами постійно буде досвідчений медичний персонал, який ретельно слідкуватиме за Вашим станом.»

64. Розкажіть про ризики та ускладнення
65. Проведіть роботу з пом’якшення страхів

«Ця процедура є рутинною для нашої клініки»
«Ця процедура постійно виконується в нашому відділенні»

66. Запропонуйте додаткове джерело інформації

«Ви можете прочитати цю інформацію ось в цьому буклеті»

Завершення консультації

67. Проведіть узагальнення отриманих даних та запитайте пацієнта, чи нічого важливого не пропущено
68. Поінформуйте пацієнта щодо подальшої тактики

Для проведення комплексного обстеження та вибору оптимальної тактики лікування рекомендована госпіталізація до спеціалізованого кардіологічного стаціонару. Отримайте Інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування (форма № 003-6/о), погодити Інформовану добровільну згоду пацієнта на обробку персональних даних (Вкладний листок до облікової форми № 003/о).

69. Подякуйте пацієнту
70. Утилізуйте ЗІЗ належним чином і помийте руки

Ключові комунікативні навички

• Активне слухання
• Підбиття підсумків
• Виділення вказівних знаків

Читайте також:

Фібриляція передсердь

Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!

Зареєструватися

Підписатися на наші сторінки:

• Facebook
• Telegram
• Instagram
• Pinterest
• YouTube

Джерела:

1. 2020 ESC Guidelines for the diagnosis and management of atrial fibrillation developed  in collaboration with the European Association of Cardio-Thoracic Surgery (EACTS): The task force for the diagnosis and management of atrial fibrillation of the European Society of Cardiology (ESC) developed with the special contribution of the European Heart Rhythm Association (EHRA) of the ESC. European Heat Journal (2020), 42(5), 373−498. doi: 10.1093/eurheartj/ehaa612
2. 2019 AHA/ACC/HRS Focused Update of the 2014 AHA/ACC/HRS Guideline for the management of patients with atrial fibrillation: a report of the American College of Cardiology/ American Heart Association Task force on clinical practice guidelines and the Heart Rhythm Society in collaboration with the Society of Thoracic Surgeons. Circulation. 2019; 140:e125−e151. doi.org/10.1161/CIR.0000000000000665
3. 2021 NICE guideline on Atrial fibrillation: diagnosis and management. https://www.nice.org.uk/guidance/ng196
4. Markides V, Schilling RJ. Atrial fibrillation: classification, pathophysiology, mechanisms and drug treatment. Heart. 2003; 89: 939-943.