Синдром Такоцубо – це синдром, який характеризується розвитком гострого транзиторного (до 3 тижнів) порушення систолічної функції лівого шлуночка, яке виникає внаслідок сильного емоційного або фізичного стресу.

Саме тому синдром Такоцубо також називають ‘синдромом розбитого серця’.

Поширеність

Поширеність синдрому Такоцубо складає приблизно 2-4% серед усіх пацієнтів та 5-6% серед жінок, яких госпіталізують з діагнозом гострого коронарного синдрому.

Найчастіше захворювання виникає у жінок віком старше 50 років, що можна пояснити підвищенням активності симпатичної нервової системи та пригніченням стимулів парасимпатичної нервової системи. Гіперактивність симпатичної нервової системи збільшує чутливість міокарду до дії катехоламінів.

Етіологія

Точна причина виникнення синдрому Такоцубо залишається невідомою. Утім, доведено важливу роль психоемоційного стресу у виникненні цього синдрому.

Патогенез та патофізіологія

Існує кілька гіпотез виникнення синдрому Такоцубо.

Адренергічна теорія

Теорія ендогенного адренергічного сплеску є найбільш вивченою. У більшості пацієнтів саме емоційний або фізичний стрес виступає тригером розвитку синдрому Такоцубо.

Стрес викликає вивільнення великої кількості катехоламінів, які взаємодіють з бета-адренорецепторами, щільність яких у верхівці серця досліджуваних мишей з гіперактивністю симпатичної нервової системи значно збільшена. На думку деяких вчених, сплеск стимуляції адренорецепторів порушує регуляцію кальцію в міокарді, що призводить до пригнічення скоротливості лівого шлуночка. 

Вісь ‘мозок-серце’

Дані спостережень за пацієнтами з синдромом Такоцубо демонструють, що у багатьох випадках тригером для розвитку захворювання є психологічний стрес. Більше того, часто у пацієнтів спостерігаються порушення ментального здоров’я, такі як депресія, тривога, шизофренія.

Цей зв’язок можна пояснити з наукової точки зору: у пацієнтів з депресією та тривогою підвищується експресія мікроРНК 16 та мікроРНК 26а, надмірна експресія яких в моделі гризунів викликала аномалії руху апікального сегменту лівого шлуночка.

Нейрокардіогенне оглушення серця є добре відомим ускладненням після гострої неврологічної травми, яке у 20-30% пацієнтів проявляється транзиторною систолічною дисфункцією лівого шлуночка, що підкреслює складну взаємодію головного мозку та серця.

Коронарний вазоспазм та мікроваскулярна реактивність

Мікросудинна дисфункція та порушення реактивності характерні для синдрому Такоцубо. Можливо, саме цим можна пояснити той факт, що синдром Такоцубо найчастіше виникає у жінок в постменопаузі. У фізіологічних умовах естроген покращує коронарний кровотік через ендотелій-залежні та незалежні механізми, а його дефіцит призводить до ендотеліальної дисфункції.

Метаболічні та енергетичні порушення

Поточні дані демонструють наявність метаболічних та енергетичних порушень у пацієнтів з синдромом Такоцубо. Доклінічні дослідження показали підвищене поглинання глюкози міокардом. І хоча спостерігалося відповідне підвищення гліколітичних ферментів, доступність метаболітів гліколізу була знижена.

Запальні механізми

З’являється усе більше свідчень на підтримку наявності запалення у пацієнтів з синдромом Такоцубо. Утім, запалення міокарда в гострій фазі синдрому Такоцубо може бути як причиною, так і наслідком. Було виявлено макрофагальну інфільтрацію міокарда та збільшення рівня системних прозапальних цитокінів у пацієнтів з синдромом Такоцубо.

Клінічна картина

Більшість пацієнтів з синдромом Такоцубо скаржаться на гострий біль в грудях, задишку, які часто виникають після психоемоційного перевантаження.

У тяжких випадках пацієнти з синдромом Такоцубо мають симптоми тяжкої серцевої недостатності, загрозливі для життя порушення ритму, тромбоемболічні ускладнення.

Анамнез

Під час збору анамнезу необхідно обов’язково з’ясувати:

• чи страждає пацієнт на розлади ментального здоров’я, такі як депресія, тривожний синдром, шизофренія, які відносяться до факторів ризику розвитку синдрому Такоцубо;
• чи страждає пацієнт на соматичні захворювання, такі як цукровий діабет, бронхіальна астма, хронічне обструктивне захворювання легень, енцефаліт, менінгіт, енцефалопатія, які також відносяться до факторів ризику розвитку синдрому Такоцубо;
• чи проводились нещодавно пацієнту інвазивні діагностичні або лікувальні процедури;
• чи переносив пацієнт нещодавно надмірні фізичні навантаження;
• чи приймає пацієнт медикаменти, що стимулюють симпатичну нервову систему (наприклад, бета 2-агоністи адренергічних рецепторів, альфа 1-агоністи адренергічних рецепторів, інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну, епінефрин);
• чи вживає пацієнт психотропні речовини (наприклад, канабіс, канабіоіди, амфетаміни).

Фізикальне обстеження

Фізикальні дані пацієнта з синдромом Такоцубо залежать від тяжкості перебігу захворювання.

У пацієнтів з неускладненим перебігом синдрому Такоцубо може спостерігатися помірне прискорення частоти серцевих скорочень.

У пацієнтів з ускладненим перебігом синдрому Такоцубо можна виявити ознаки гострої серцевої недостатності, зокрема вологі хрипи в легенях, тахіпное, зниження сатурації крові киснем. При аускультації серця часто визначається тахікардія, додатковий патологічний третій тон, а також систолічний шум над верхівкою серця внаслідок обструкції вихідного тракту лівого шлуночка та мітральної регургітації. Окрім цього у пацієнтів з синдромом Такоцубо може спостерігатись зниження артеріального тиску.

Оцінка вірогідності

Оцінка вірогідності синдрому Такоцубо проводиться пацієнтам з болем в грудях та/або задишкою, яких було госпіталізовано до відділень інтенсивної терапії, за відсутності елевації сегмента ST на ЕКГ.

Для оцінки вірогідності синдрому Такоцубо застосовується діагностична шкала InterTAK (The International Takotsubo Diagnostic Criteria).

Критерії	Бали
Жіноча стать	25
Емоційний тригер	24
Фізичний тригер	13
Відсутність депресії сегмента ST (окрім AVR)	12
Психіатричні порушення	11
Неврологічні порушення	9
Пролонгація коригованого інтервалу QT (жінки>460 мс, чоловіки>440 мс)	6

При сумі балів >70 балів за цією шкалою вірогідність синдрому Такоцубо вважається високою (≈90%); при сумі балів≤70 балів-низькою або помірною.

При високій вірогідності синдрому Такоцубо рекомендована  невідкладна трансторакальна ехокардіографія; при низькій/помірній вірогідності синдрому Такоцубо рекомендована коронарографія, яка дозволить остаточно диференціювати синдром Такоцубо від гострого інфаркту міокарда.

Методи обстеження

Лабораторні методи обстеження при підозрі на синдром Такоцубо включають:

• аналіз крові на тропонін I/T;
• аналіз крові на креатинфосфокіназу (КФК);
• аналіз крові на мозковий натрійуретичний пептид (BNP) або N-кінцевий попередник мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP).

Інструментальні методи обстеження при підозрі на синдром Такоцубо включають:

• електрокардіографія;
• трансторакальна ехокардіографія;
• коронарографія;
• вентрикулографія;
• МРТ серця.

Аналіз крові на тропонін I/T

У пацієнтів з синдромом Такоцубо спостерігається помірне підвищення рівня тропоніну I/T та креатинфосфокінази (КФК), не пропорційне значному порушенню реґіонарної скоротливості міокарда, виявленому на ехокардіографії.

Аналіз крові на натрійуретичні пептиди

BNP та NT-proBNP є маркерами серцевої недостатності, поява яких у крові обумовлена перерозтягненням кардіоміоцитів внаслідок їх перевантаження. У пацієнтів з синдромом Такоцубо рівні BNP та NT-proBNP значно підвищуються.

Електрокардіографія

До найбільш характерних ЕКГ-ознак відносяться: елевація сегмента ST у  прекордіальних відведеннях, елевація сегмента ST у відведенні AVR, дифузна інверсія зубця Т, пролонгація інтервалу QT, рідко депресія сегмента ST.

Деякі експерти зазначають, що елевація сегмента ST у відв. V1-V3 у поєднанні з елевацією сегмента ST у відв. AVR є характерною ознакою синдрому Такоцубо.

Трансторакальна ехокардіографія

До характерних ЕхоКГ-ознак синдрому Такоцубо відносяться: транзиторна систолічна дисфункція лівого шлуночка, транзиторний акінез апікальних сегментів міокарда лівого шлуночка у поєднанні з гіперкінезом базальної частини, апікальна дилатація міокарда лівого шлуночка, інколи обструкція вихідного тракту лівого шлуночка.

Коронарографія

Коронарографія має важливе значення у диференційній діагностиці синдрому Такоцубо від гострого інфаркту міокарда. У пацієнтів з синдромом Такоцубо зазвичай візуалізуються інтактні коронарні артерії або коронарні артерії без гемодинамічно значущого стенозу (стеноз<50%). Утім, варто зазначити, що наявність гемодинамічно значущого стенозу не виключає діагноз синдрому Такоцубо.

Вентрикулографія

Вентрикулографія дозволяє оцінити морфологію та функцію лівого шлуночка. Для пацієнтів з синдромом Такоцубо характерна транзиторна дисфункція та роздування середнього та апікального сегментів лівого шлуночка, за рахунок чого серце набуває обрисів восьминога.

МРТ серця

До характерних МР-ознак синдрому Такоцубо відносять: трансмуральний набряк у зонах зниженої локальної скоротливості міокарда, відсутність пізнього накопичення гадолінію, при чому базальні відділи лівого шлуночка залишаються нормальними.

Діагностичні критерії

Серед існуючих діагностичних критеріїв синдрому Такоцубо найбільше практичне значення мають діагностичні критерії Клініки Мейо:

• транзиторний дискінез середніх сегментів лівого шлуночка; локальне порушення скоротливості міокарда, що виходить за межі кровопостачання однією епікардіальною артерією;
• відсутність обструктивного захворювання коронарних артерій або ангіографічних ознак гострого розриву бляшки;
• поява нових змін на ЕКГ (елевація сегмента ST та/або інверсія зубця Т) або помірного підвищення рівня тропонінів;
• відсутність феохромоцитоми або міокардиту.

Окрім цього можна використовувати Міжнародні діагностичні критерії Такоцубо:

• пацієнти з транзиторною дисфункцією лівого шлуночка у вигляді апікальної, середньо-вентрикулярної, базальної або фокальної дилатації; у деяких випадках у процес залучається правий шлуночок; площа ураженого міокарда виходить за межі ділянки кровопостачання однією епікардіальною артерією
• емоційний, фізичний або комбінований тригер, що передує появі симптомів, але це не обов’язково
• неврологічні розлади (субарахноідальний крововилив, інсульт/транзиторна ішемічна атака, судоми), зокрема і феохромоцитома може слугувати тригером для виникнення синдрому Такоцубо
• поява нових змін на ЕКГ (елевація/депресія сегмента ST, інверсія зубця Т, пролонгація інтервалу QT), у рідкісних випадках ЕКГ залишається нормальною
• помірне підвищення рівня серцевих біомаркерів (тропоніну, КФК) у  більшості випадків; значне підвищення рівня BNP та NT-proBNP
• виражене захворювання коронарних артерій не виключає діагноз  синдрому Такоцубо
• відсутність ознак інфекційного міокардиту
• найчастіше хворіють жінки в менопаузі

А також критерії Асоціації з серцевої недостатності та Європейського співтовариства:

• транзиторне реґіонарне порушення скоротливості міокарда лівого і правого шлуночка, яке часто, але не завжди, розвивається внаслідок перенесеного емоційного або фізичного стресу
• площа ураженого міокарда виходить за межі ділянки кровопостачання однією епікардіальною артерією і часто призводить до  циркулярної дисфункції залучених сегментів шлуночків
• відсутність обструктивного захворювання коронарних артерій, включно з гострим розривом бляшки, утворенням тромбу, диссекції коронарної артерії або інших захворювань, які могли б пояснити тимчасову дисфункцію лівого шлуночка (наприклад, гіпертрофічна кардіоміопатія, вірусний міокардит)
• нові та зворотні  зміни на ЕКГ (елевація/депресія сегмента ST, інверсія зубця Т, пролонгація інтервалу QT, повна блокада лівої ніжки пучка Гіса) впродовж гострої фази (3 місяці)
• значне підвищення рівня BNP та NT-proBNP впродовж гострої фази
• помірне підвищення рівня серцевого тропоніну
• відновлення систолічної функції лівого шлуночка, підтверджене на МРТ серця, в динаміці від 3 до 6 місяців.

Диференційний діагноз

В реальній клінічній практиці найчастіше доводиться диференціювати синдром Такоцубо від гострого інфаркту міокарда.

Як при синдромі Такоцубо, так і при гострому інфаркті міокарда  пацієнти скаржаться на гострий біль в грудях та/або задишку. Утім, при синдромі Такоцубо появі цих скарг часто передує сильний психоемоційний стрес. Більше того, нерідко пацієнти з синдромом Такоцубо страждають на розлади ментального здоров’я, тоді як пацієнти з гострим інфарктом міокарда мають в анамнезі традиційні фактори серцево-судинного ризику (дисліпідемія, артеріальна гіпертензія, гіперурікемія, цукровий діабет та інші).

Важливе значення для диференціальної діагностики синдрому Такоцубо від гострого інфаркту міокарда мають додаткові методи обстеження.

На ЕКГ пацієнтів з синдромом Такоцубо спостерігається дифузна елевація сегмента ST та/або інверсія зубця Т. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда спостерігається елевація сегмента ST та/або зміни зубця Т у відведеннях, які відображають зону кровопостачання однієї з коронарних артерій.

У пацієнтів з синдромом Такоцубо рівень тропонінів I/T помірно підвищений, тоді як рівень мозкового натрійуретичного пептиду – значно підвищений. У пацієнтів з гострим інфарктом міокарда усе навпаки: рівень тропонінів I/T значно підвищений, тоді як рівень мозкового натрійуретичного пептиду – помірно підвищений.

Під час ехокардіографії у пацієнтів з синдромом Такоцубо та гострим інфарктом міокарда виявляють порушення локальної скоротливості міокарда та систолічну дисфункцію лівого шлуночка. На відміну від гострого інфаркту міокарда, при синдромі Такоцубо ці зміни носять транзиторний характер і не обмежені зоною кровопостачання однієї коронарної артерії.

Під час коронарографії у пацієнтів з синдромом Такоцубо найчастіше знаходять інтактні артерії, тоді як у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда-обструкцію коронарної артерії. Утім, варто не забувати, що відсутність обструктивного ураження коронарних артерій не виключає діагнозу інфаркту міокарда (читайте більше за посиланням  https://clincasequest.academy/minoca/?no_frame=1), а наявність гемодинамічно значущого звуження коронарної артерії не виключає діагнозу синдрому Такоцубо.

При проведенні вентрикулографії визначається систолічне роздування сегментів лівого шлуночка, найчастіше апікальних.

На МРТ серця у пацієнтів з синдромом Такоцубо немає пізнього накопичення гадолінію, тоді як при гострому інфаркті міокарда присутнє субендокардіальне або трансмуральне пізнє накопичення гадолінію.

Варто також згадати ключові відмінності між синдромом Такоцубо та іншими захворюваннями, які супроводжуються болем у грудях, зокрема гострим міокардитом, стенокардією, емболією легеневої артерії, розшаровуючою аневризмою аорти, гострим перикардитом.

Синдром Такоцубо  у 90% випадках розвивається  у жінок віком старше 50 років, у той  час як гострий міокардит найчастіше уражає молодих людей без статевого домінування.

Синдрому Такоцубо у більшості випадків передує сильний стрес, у той час як міокардиту-інфекційне захворювання.

Клінічні симптоми, такі як біль в грудях, задишка, серцебиття характерні як для синдрому Такоцубо, так і для міокардиту.

Рівні тропонінів крові підвищені як при синдромі Такоцубо, так і при міокардиті. Утім, при синдромі Такоцубо це підвищення є незначним і непропорційним площі ураженого міокарда, а при міокардиті тропонін, як правило, підвищений суттєво і корелює з площею ураження міокарда.

Рівень мозкового натрійуретичного пептиду значно підвищений при синдромі Такоцубо і нерідко помірно підвищений при міокардиті.

На ЕКГ пацієнта з синдромом Такоцубо та міокардитом часто можна виявити зміни сегмента ST та зубця Т. На відміну від синдрому Такоцубо, для міокардиту також  характерні порушення провідності та аритмії.

Важливе значення для диференційної діагностики має ехокардіографія. Так, при синдромі Такоцубо визначається роздування апікальних сегментів міокарда при інтактних базальних відділах, що не характерно для міокардиту.

На МРТ серця при синдромі Такоцубо та міокардиті часто можна виявити набряк  міокарда. Однак у гострій стадії синдрому Такоцубо, на відміну від міокардиту, відсутнє пізнє накопичення гадолінію.

І для стенокардії, і для синдрому Такоцубо характерний загрудинний ірадіюючий біль. Утім, при стенокардії біль триває до 20 хвилин і зникає у спокої або після прийому нітратів, тоді як при синдромі Такоцубо біль більш тривалий і не усувається нітратами.

ЕКГ пацієнта зі стенокардією у більшості випадків нормальна або демонструє депресію сегмента ST на тлі больового синдрому, тоді як у пацієнтів з синдромом Такоцубо часто знаходять елевацію сегмента ST та інверсію зубця Т.

У пацієнтів зі стенокардією рівні маркерів некрозу міокарда нормальні, тоді як при синдромі Такоцубо-помірно підвищені.

На коронарографії пацієнта зі стенокардією, як правило, знаходять гемодинамічно значущий стеноз, тоді як при синдромі Такоцубо коронарні артерії або інтактні, або з незначущим стенозом.

Для тромбоемболії легеневої артерії та синдрому Такоцубо характерні скарги на ангінозний біль та задишку.

Рівні тропонінів крові можуть бути помірно підвищені як при тромбоемболії легеневої артерії, так і при синдромі Такоцубо.

На ЕКГ у пацієнтів з тромбоемболією легеневої артерії та синдромом Такоцубо часто фіксують синусову тахікардію, інверсію зубця Т. Для тромбоемболії легеневої артерії характерний класичний S_IQ_IIIT_III  патерн, тоді як для синдрому Такоцубо-елевація сегмента ST в прекордіальних відведеннях.

Важливе значення для диференційної діагностики має ехокардіографія. Так, при синдромі Такоцубо визначається балонування апікальних сегментів міокарда лівого шлуночка при інтактних базальних відділах, тоді як при тромбоемболії легеневої артерії- акінезія або гіпокінезія вільної стінки правого шлуночка при збереженій скоротливості верхівки правого шлуночка (ознака МакКонела), ознака 60/60, дилатація та дисфункція правого шлуночка, гостро виникла трикуспідальна регургітація.

Пацієнти з розшаровуючою аневризмою аорти скаржаться на раптовий нестерпний розриваючий  біль в грудях, який  ірадіює в шию, спину, нижні кінцівки, часто носить мігруючий  характер. Хоча біль при синдромі Такоцубо також інтенсивний, утім, не настільки, як при розшаруванні аорти. Під час фізикального обстеження пацієнта з розшаровуючою аневризмою аорти виявляють асиметрію пульсу та артеріального тиску на кінцівках порівняно з іншою стороною, у разі залучення аортального клапана у процес вислуховується діастолічний шум над аортою та високий пульсовий тиск.

На ЕКГ пацієнта з розшаровуючою аневризмою аорти, як і пацієнта з синдромом Такоцубо, часто можна виявити елевацію сегмента ST, утім при синдромі Такоцубо елевація сегмента ST візуалізується в прекордіальних відведеннях, тоді як при розшаруванні аорти з залученням правої коронарної артерії-у відведеннях II, III, AVF.

Важливе діагностичне значення має ехокардіографія та рентгенографія ОГК. На ехокардіографії та рентгенографії ОГК при розшаруванні дуги аорти виявляється дилатація ураженої ділянки аорти, чого немає при синдромі Такоцубо.

Для гострого перикардиту характерний біль в грудях, який посилюється в положенні лежачи та зменшується в положенні сидячи, що не характерно для синдрому Такоцубо. Окрім цього, пацієнти з гострим перикардитом часто мають в анамнезі симптоми інфекційного захворювання, зокрема підвищення температури тіла, катаральні явища та інші, що також не характерно для синдрому Такоцубо.

В клінічному аналізі крові пацієнта з гострим перикардитом виявляють ознаки запального процесу, чого немає при синдромі Такоцубо.

На ЕКГ пацієнта з гострим випітним перикардитом, як і пацієнта з синдромом Такоцубо, часто можна виявити елевацію сегмента ST та інверсію зубця Т, утім при синдромі Такоцубо ці зміни візуалізуються в прекордіальних відведеннях, тоді як при гострому перикардиті-елевація сегмента ST носить дифузний характер.

Важливе значення для диференційної діагностики має ехокардіографія. Так, при синдромі Такоцубо визначається балонування апікальних сегментів міокарда лівого шлуночка при інтактних базальних відділах, тоді як при перикардиті-потовщення та ущільнення листків перикарду, вільна рідина в перикарді, ознаки діастолічної дисфункції.

Класифікація

На сьогоднішній день виділяють декілька анатомічних варіантів синдрому Такоцубо:

• апікальний або типовий (75-80%),
• серединно-лівошлуночковий (10-20%),
• базальний або інвертований (5%),
• бівентрикулярний (<0,5%),
• фокальний (дуже рідко).

Ускладнення

До найчастіших ускладнень синдрому Такоцубо відносяться: гостра серцева недостатність (12-45%), обструкція вихідного тракту лівого шлуночка (10-25%), мітральна регургітація (14-25%), кардіогенний шок (6-20%).

До менш поширених ускладнень відносяться: фібриляція передсердь (5-15%), тромб лівого шлуночка (2-8%), зупинка синусового вузла (4-6%), АВ-блокада (5%).

До рідкісних ускладнень синдрому Такоцубо відносяться: тахіаритмія (2-5%), брадиаритмія (2-5%), шлуночкові тахікардія по типу пірует (2-5%), смерть (1-4,5%), шлуночкові тахікардія/фібриляція (3%), гострий дефект міжшлуночкової перетинки (до 1%).

Лікування

Пацієнти з синдромом Такоцубо потребують стаціонарного лікування, основною метою якого є підтримка гемодинаміки до моменту відновлення систолічної функції лівого шлуночка та попередження ускладнень. Як правило, підтримуюче лікування триває кілька тижнів.

Терапія гострої фази

Вибір тактики медикаментозного лікування синдрому Такоцубо  у гострій фазі залежить від наявності ознак серцевої недостатності та стану гемодинаміки пацієнта.

Пацієнтам без ознак серцевої недостатності призначають бета-блокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого фермента (іАПФ) або блокатори рецепторів ангіотензину II типу (БРА II).

Пацієнтам з ознаками застою в легенях, але без гіпотензії призначають  діуретики, нітрати, які зменшують венозне повернення до серця. Окрім цього призначають іАПФ, БРА II, бета-блокатори. Вони допомагають усунути застійні явища, зменшити навантаження на міокард та ефективно контролювати артеріальний тиск.

Пацієнтам з нестабільною гемодинамікою показана невідкладна  ехокардіографія для діагностики обструкції вивідного тракту лівого шлуночка.

У разі виявлення ознак  обструкції показане призначення бета-блокаторів та в/в інфузія розчинів. У цьому випадку інотропні препарати протипоказані. 

Пацієнтам без ознак обструкції вихідного тракту лівого шлуночка показані інотропи (допамін, добутамін, мілрінон, левосімендан).

У особливо тяжких випадках показана механічна підтримка кровообігу, зокрема екстракорпоральна мембранна оксигенація для пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка або внутрішньоаортальна балонна контрпульсація для пацієнтів без обструкції.

Важливою складовою терапії пацієнтів з синдромом Такоцубо є попередження тромбоемболічних ускладнень, ризик виникнення яких значно зростає у разі великої площі акінезу чи гіпокінезу міокарда лівого шлуночка, зниження фракції викиду лівого шлуночка менше 30%. Для цього призначають антикоагулянтну терапію до моменту відновлення систолічної функції лівого шлуночка.

Терапія ускладнень

Терапія гострої серцевої недостатності та обструкції вихідного тракту лівого шлуночка описана вище. Дізнатися більше про особливості лікування набряку легень можна за посиланням https://clincasequest.academy/acute-pulmonary-edema/?no_frame=1

Лікування шлуночкових аритмій проводиться відповідно до існуючих рекомендацій. Утім, обираючи антиаритмічну терапію, варто уникати використання препаратів, які подовжують інтервал PQ. Перевага надається бета-адреноблокаторам, препаратам магнію. За неефективності проводиться електрична кардіоверсія. Дізнатися більше про особливості різних класів антиаритмічних препаратів можна за посиланням https://clincasequest.academy/antiarrhythmics-proarrhythmic-effects/?no_frame=1

У разі виявлення тромбу у лівому шлуночку, пацієнту призначають антикоагулянтну терапію тривалістю принаймні 3 місяці або до моменту розчинення тромбу.

Тривала терапія

За результатами ретроспективного аналізу великих міжнародних регістрів, було також продемонстровано позитивний вплив іАПФ, БРАII у попередженні рецидиву синдрому Такоцубо.

Думки експертів щодо необхідності тривалого прийому бета-блокаторів для запобігання рецидивам різняться. З одного боку, тривалий прийом бета-блокаторів є патогенетично обумовленим, адже пригнічує активність симпатичної нервової системи. З іншого боку, за даними спостережень, у третини пацієнтів, які тривало приймали бета-блокатори, розвинувся рецидив.

Враховуючи високу частоту розладів ментального здоров’я серед пацієнтів з синдромом Такоцубо, таких як депресія, тривожні розлади, вживання психотропних речовин, важливе значення має корекція цих порушень задля запобігання рецидиву синдрому Такоцубо.

Для оцінки рівня тривожності застосовуйте шкалу Гамільтона https://clincasequest.academy/category/psychiatry/

Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!

Зареєструватися

Підписатися на наші сторінки:

• Facebook
• Telegram
• Instagram
• Pinterest
• YouTube

Література

1. Takotsubo Syndrome: Pathophysiology, Emerging Concepts, and Clinical Implications. Trisha Singh, Hilal Khan, David T. Gamble et al. Circulation. 2022; 145:1002-1019. DOI: 10.1161/CIRCULATIONAHA.121.055854
2. International Expert Consensus Document on Takotsubo Syndrome (Part II): Diagnostic Workup, Outcome, and Management. Jelena-Rima Ghadri, Ilan Shor Wittstein, Abhiram Prasad et al. European Heart Journal. 2018; 39: 2047–2062. doi:10.1093/eurheartj/ehy077
3. Stress Cardiomyopathy Diagnosis and Treatment. Horacio Medina de Chazal, Marco Giuseppe Del Buono, Lori Keyser-Marcus et al. Journal of the American College of Cardiology. 2018; 72 (16): 1955. doi.org/10.1016/j.jacc.2018.07.072
4. Takotsubo syndrome: unravelling the enigma of the broken heart syndrome?-a narrative review. Cardiovascular Diagnosis and Therapy. 2023;13(6):1080-1103. https://dx.doi.org/10.21037/cdt-23-283.