Цей посібник був розроблений фахівцями медичного факультету Кембриджського університету та університету канадського міста Калгарі. Вперше його було опубліковано у 1996 році (Jonathan Silverman, Suzanne Kurtz).

У цій моделі консультації виділяється п’ять етапів, що послідовно змінюють один одного (початок консультації, збір інформації, огляд, пояснення та планування, завершення консультації). На кожному етапі є завдання, які потрібно вирішити, використовуючи певні навички. Також є два безперервні процеси, що йдуть від початку до кінця консультації (структурування, побудова довірливих відносин).

ПОЧАТОК КОНСУЛЬТАЦІЇ

Встановлення початкового взаєморозуміння

1. Привітайтеся з пацієнтом і назвіть його ім’я

2. Представтеся пацієнту, поясніть мету та значення консультації; при необхідності отримайте згоду

3. Демонструйте повагу та інтерес, піклуйтеся про фізичний комфорт пацієнта

Визначення причини (причин) консультації

4. Визначте проблеми пацієнта або питання, які пацієнт хоче вирішити з відповідним вступним запитанням (наприклад, «Які проблеми привели вас до лікарні?», «Що Вас турбує» або «Що б Ви хотіли обговорити сьогодні?» або «На які запитання Ви сподіваєтеся отримати відповідь сьогодні?»)

5. Уважно слухайте вступне слово пацієнта, не перебиваючи або керуючи реакцією пацієнта

6. Підтвердіть перелік проблем для подальшого дослідження (наприклад, «це головний біль і втома; будь-що інше……?»)

7. Обговоріть порядок денний, враховуючи потреби як пацієнта, так і лікаря.

ЗБІР ІНФОРМАЦІЇ

Вивчення проблем пацієнта

8. Заохочуйте пацієнта розповісти про проблему (проблеми) з самого початку до теперішнього часу своїми словами (уточнюючи причину для звернення зараз)

9. Використовуйте техніку відкритих і закритих запитань, відповідним чином переходячи від відкритих запитань до закритих

10. Уважно слухайте, дозволяючи пацієнту завершувати твердження без переривання та надавайте пацієнту час для роздумів перед відповіддю або можливість продовжувати після паузи

11. Полегшуйте вербальні та невербальні відповіді пацієнта, напр. Використання заохочення, мовчання, повторення, перефразування, інтерпретація

12. Розпізнавайте вербальні та невербальні сигнали (мова тіла, мова, вираз обличчя, хвилювання); перевіряйте та визнавайте, якщо доречно.

13. Роз’яснюйте твердження пацієнта, які є незрозумілими або потребують доповнення (наприклад, «Не могли б Ви пояснити, що Ви маєте на увазі під запамороченням»)

14. Періодично підводьте підсумки, щоб перевірити власне розуміння того, що пацієнт сказав; запрошуйте пацієнта виправити інтерпретацію або надати додаткову інформацію.

15. Використовуйте стислі, легко зрозумілі запитання та коментарі, уникайте жаргону або адекватно пояснюйте

16. Встановіть дати та послідовність розвитку подій

17. Активно визначайте та належним чином досліджуйте:

• роздуми пацієнта (тобто повторні переконання)
• занепокоєння (тобто хвилювання) пацієнта щодо кожної проблеми
• очікування пацієнта (тобто цілі, яку допомогу пацієнт очікує по кожній проблемі)
• вплив: як кожна проблема впливає на життя пацієнта

18. Заохочуйте пацієнта виражати почуття

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРУКТУРИ

Створення відкритої організації

19. Підсумовуйте в кінці певного рядка запиту для підтвердження розуміння перш ніж перейти до наступного розділу

20. Перехід від одного розділу до іншого за допомогою вказівників, перехідних заяв; містить обґрунтування наступного розділу

Увага за перебігом

21. Побудуйте комунікацію в логічній послідовності

22. Слідкуйте за хронометражем і веденням бесіди за завданням

БУДУВАННЯ ВІДНОСИН

Використання відповідної невербальної поведінки

23. Демонструйте відповідну невербальну поведінку

• зоровий контакт, вираз обличчя
• постава, положення та рух
• вокальні сигнали, напр. швидкість, гучність, тон

24. Якщо читаєте, пишете нотатки або користується комп’ютером, то робіть це так, щоб це не заважало діалогу чи спілкуванню

25. Демонструйте належну впевненість

Розвиток взаєморозуміння

26. Визнавайте правомірність поглядів і почуттів пацієнта; не засуджуйте

27. Використовує емпатію, щоб висловити розуміння та оцінку почуттів пацієнта або його скрутного становища; відкрито визнавайте погляди та почуття пацієнта

28. Надавайте підтримку: висловлюйте турботу, розуміння, готовність допомогти; визнавайте зусилля подолання та належний догляд за собою; пропонуйте партнерство

29. Делікатно ставтеся до незручних і тривожних тем і фізичного болю, в тому числі, коли це пов’язано з фізичним оглядом

Залучення пацієнта

30. Діліться думками з пацієнтом, щоб заохотити його до участі (наприклад, «Що я думаю, зараз це…”)

31.Пояснюйте обґрунтування питань або компонентів фізичного огляду, які можуть здаватися  непослідовними

32. Під час фізичного огляду пояснюйте процес, запитуйте дозволу

ПОЯСНЕННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ

Надання правильної кількості та типу інформації

33. Блоки та перевірки: надавайте інформацію у керованих блоках, перевіряйте розуміння, використовуйте реакцію пацієнта як орієнтир щодо того, як діяти далі

34. Оцінюйте базове розуміння пацієнта: з’ясовуйте попередні знання пацієнта при наданні інформації, виявляйте ступінь бажання пацієнта отримувати інформацію

35. Запитуйте пацієнта, яка інша інформація була б корисною, напр. етіологія, прогноз

36. У відповідний час надавайте пояснення: уникайте порад, інформації або заспокоєння передчасно

Допомога в точному пригадуванні та розумінні

37. Проводьте пояснення: ділить на окремі частини, розвивайте логічну послідовність

38. Використовуйте явну категоризацію або позначення (наприклад, «Є три важливі речі, які я хотів би обговорити. 1-й…” “А тепер перейдемо до”)

39. Використовуйте повторення та узагальнення для підкріплення інформації

40. Використовуйте стислу, зрозумілу мову, уникайте або пояснюйте жаргон

41. Використовуйте наочні способи передачі інформації: схеми, моделі, письмова інформація та інструкції

42. Перевіряйте розуміння пацієнтом наданої інформації (або складених планів): напр. запросіть пацієнта переказати своїми словами; уточнюйте за необхідності

Досягнення спільного розуміння: врахування точки зору пацієнта

43. Пов’язуйте пояснення зі структурою захворювання пацієнта: з раніше виявленими

думками, занепокоєння та очікуваннями

44. Надавайте можливості та заохочуйте пацієнта робити внесок: просіть запитувати, шукати роз’яснення або висловлювати сумніви; реагуйте належним чином

45. Розпізнавайте вербальні та невербальні знаки, напр. потребу пацієнта внести свій внесок в інформацію або задавати запитання, перевантаження інформацією, страждання

46. ​​Виявляйте переконання, реакції та почуття пацієнта щодо наданої інформації, використаних термінів; визнавайте та звертайтеся за необхідності

Планування: спільне прийняття рішень

47. Діліться власними міркуваннями, коли це доречно: думки, процеси мислення, дилеми

48. Залучайте пацієнта, надаючи пропозиції, а не директиви

49. Заохочуйте пацієнта висловлювати свої думки: ідеї, пропозиції та уподобання

50. Обговорюйте взаємоприйнятний план

51. Пропонуйте вибір: заохочуйте пацієнта робити вибір і приймати рішення на рівні, що вони бажають

52. Перевіряйте пацієнта, чи погоджується на плани, чи вирішено проблеми

ЗАКРИТТЯ СЕСІЇ

Перспективне планування

53. Погодження з пацієнтом щодо подальших дій пацієнта та лікаря

54. Мережі безпеки, пояснення можливих несподіваних результатів, що робити, якщо план не спрацює, коли і як звертатися за допомогою

Забезпечення відповідного моменту завершення

55. Коротко підсумуйте сесію та поясніть план догляду

56. Остаточна перевірка, чи погоджується пацієнт з планом і він його влаштовує, запитайте чи є виправлення, запитання чи інші питання для обговорення

ВАРІАНТИ ПОЯСНЕННЯ ТА ПЛАНУВАННЯ (включає зміст)

Обговорення досліджень і процедур

57. Надавайте чітку інформацію про процедури, наприклад, що може відчути пацієнт, як пацієнт буде проінформований про результати

58. Пов’язуйте процедури з планом лікування: значення, мета

59. Заохочуйте запитання та обговорення потенційних тривог або негативних наслідків

Обговорення думки та значущості проблеми

60. Висловлюйте думку про те, що відбувається, і називайте, якщо це можливо

61. Розкривайте обґрунтування думки

62. Пояснюйте причинно-наслідковий зв’язок, серйозність, очікуваний результат, коротко- та довгострокові наслідки

63. Викликайте переконання, реакцію, занепокоєння пацієнта

Обговоріть спільний план дій

64. Обговорюйте варіанти, наприклад, спостереження, обстеження, медикаменти або хірургічне втручання, немедикаментозне лікування (фізіотерапія, допоміжні засоби при ходьбі, прийом рідини, консультування, профілактичні заходи)

65. Надавайте інформацію про запропоновані дії чи лікування. Назвіть кроки, як це працює

вигоди та переваги, можливі побічні ефекти

66. Отримуйте інформацію щодо уявлення пацієнта про необхідність дії, передбачувані переваги, бар’єри, мотивацію

67. Приймайте погляди пацієнта, за необхідності відстоюйте альтернативну точку зору

68. Виявляйте реакцію пацієнта та занепокоєння щодо планів і лікування, в тому числі прийнятність

69. Беріть до уваги спосіб життя, переконання, культурне походження та здібності пацієнта

70. Заохочуйте пацієнта брати участь у реалізації планів, брати на себе відповідальність і бути самостійним

71. Запитуйте про системи підтримки пацієнтів, обговорюйте іншу доступну підтримку

Джерела:

1. Kurtz SM, Silverman JD, Draper J (1998) Teaching and Learning Communication Skills in Medicine. Radcliffe Medical Press (Oxford)
2. Silverman JD, Kurtz SM, Draper J (1998) Skills for Communicating with Patients. Radcliffe Medical Press (Oxford)

Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!

Зареєструватися