Анафілаксія ‒ це тяжка, загрозлива для життя системна реакція гіперчутливості, що характеризується швидким розвитком потенційно загрозливих для життя гемодинамічних та респіраторних порушень та, як правило, супроводжується появою шкірних симптомів.

В розвитку анафілактичної реакції  можуть приймати участь такі механізми.

Основні механізми анафілаксії:

1. IgE‒залежні імунологічні (продукти харчування – арахіс, горіхи, соя, яйця, риба, морепродукти, кунжут, деякі фрукти, коров’яче молоко, селера; лікарські препарати – бета-лактамні антибіотики, біологічні агенти, нестероїдні протизапальні речовини, локальні анестетики; рентгенконтрастні речовини; професійні алергени – латекс; аероалергени; отрути комах; сімʼяна рідина)
2. IgE‒незалежні імунологічні (деякі рентгенконтрастні речовини; нестероїдні протизапальні препарати; декстрани; біологічні агенти)
3. Неімунологічні, зумовлені прямою активацією опасистих клітин (фізичні фактори – фізичні вправи, холод, тепло, сонячне випромінювання; етанол; лікарські препарати – опіоіди)
4. Ідіопатична анафілаксія (з невизначеним тригером)

Клінічні критерії анафілаксії (достатньо наявності одного з наступних):

1. Гострий розвиток захворювання (від декількох хвилин до декількох годин) з одночасним залученням шкіри, слизових оболонок (наприклад, генералізована кропив’янка, свербіж або почервоніння, набряк губ-язика-язичка) та принаймні один з наступних симптомів:

• порушення дихання (наприклад, задишка, бронхоспазм, стридор, гіпоксемія, зниження пікової швидкості видоху)
• зниження артеріального тиску або наявність симптомів ураження органів-мішеней (наприклад, гіпотонія, синкоп, нетримання сечі)
• тяжкі гастроінтестинальні симптоми (наприклад, сильний спастичний абдомінальний біль, повторна блювота), особливо після контакту з нехарчовими алергенами

2. Гострий розвиток гіпотензії* або бронхоспазму** або ларингеальних симптомів***  після контакту з відомим або дуже ймовірним для пацієнта алергеном (від декількох хвилин до декількох годин), навіть за відсутності типових шкірних проявів.

Примітка:
*‒ гіпотензією у дорослих та дітей старше 10 років вважається зниження АТ більш ніж на 30% від звичайного АТ для пацієнта або САТ˂90 мм рт ст; гіпотензією у дітей менше 10 років вважається САТ нижче нормального за віком (70 мм рт ст+(2 x вік у роках))  або зниження АТ більш ніж на 30% від звичайного АТ для пацієнта;
**‒ за винятком симптомів з боку нижніх дихальних шляхів, спричинених поширеними інгаляційними алергенами або продуктами харчування, які зазвичай викликають інгаляційні реакції, за відсутності прийому їх всередину;
***‒ ларингеальні симптоми включають стридор, зміни голосу, одинофагія-болючість при ковтанні.

Діагностичні тести при анафілаксії

Важливим діагностичним маркером гострої анафілаксії є сироваткова триптаза, рівень якої суттєво підвищується  вже через 15 хвилин після початку анафілактичної реакції та залишається високим впродовж принаймні 3 годин (інколи довше). Хоча високі рівні сироваткової триптази свідчать про розвиток гострої анафілаксії, нормальні рівні сироваткової триптази не виключають її наявності (наприклад, у дітей з анафілаксією, зумовленою харчовим алергеном). Рекомендовано визначати рівень сироваткової триптази через 24 години після зникнення симптомів анафілаксії, навіть якщо впродовж епізоду гострої анафілаксії рівень триптази залишався нормальним.

Екстрена допомога при анафілаксії

1. Негайна оцінка прохідності дихальних шляхів, функції дихання та кровообігу, стану свідомості

Терапія першої лінії

2. Невідкладне введення епінефрину. Епінефрин вводиться внутрішньомʼязово у зовнішню поверхню верхньої³ чи середньої^1,2 третини стегна в дозі 0,01 мг/кг маси тіла, але не більше 0,3 мг дітям та 0,5 мг дорослим; можливе повторне введення епінефрину в тій же дозі через 5-15 хвилин. У випадку неадекватної реакції на дві та більше в/м ін’єкції епінефрину, необхідно розглянути можливість в/в інфузії епінефрину в дозі 0,5 мкг/кг/хв, яка може бути проведена виключно в умовах відділення інтенсивної терапії лікарем-анестезіологом з відповідним кардіомоніторингом.

Терапія другої лінії

3. Якщо можливо, негайне усунення/видалення алергену
4. Положення тіла пацієнта залежить від наявних симптомів (за наявності респіраторного дистресу в положенні сидячи; за наявності порушень гемодинаміки в положенні лежачи на спині з трохи піднятими ногами; у рятівному положенні на боку, якщо пацієнт без свідомості; при вагітності у напівлежачому положенні на лівому боці з трохи піднятими нижніми кінцівками)
5. Кисень усім пацієнтам з анафілаксією  через маску до 6-8 л за хвилину
6. За наявності стридору можна використовувати епінефрин 5 мл  (1мг/мл) через небулайзер
7. За наявності порушення дихання з характерними свистячими хрипами можна використовувати сальбутамол 2,5-5 мг через небулайзер  та/або епінефрин 5 мл (1 мг/мл) через небулайзер
8. За наявності ознак гіпоперфузії  органів-мішеней забезпечити швидке в/в введення ізотонічного розчину в дозі 20 мл/кг (5-10 мл/кг впродовж перших 5-10 хвилин дорослому, 10 мл/кг дитині впродовж перших 5-10 хвилин)

Терапія третьої лінії

9. Системні антигістамінні препарати можуть бути корисними для усунення шкірних проявів анафілаксії (дифенгідрамін 1 мг/кг, максимальна доза-50 мг в/в, перорально; швидке в/в введення антигістамінних препаратів може викликати гіпотензію!)
10. Глюкокортикостероїди можуть використовуватися з метою попередження затяжних симптомів, особливо у пацієнтів з симптомами астми, а також для запобігання двофазної реакції (в/в введення)

Довготривала терапія анафілаксії

1. Визначення тригера (тригерів) шляхом детального збору анамнестичних даних, підтверджених лабораторно
2. Складання письмового плану дій для пацієнта у випадку повторного розвитку анафілаксії (із зазначенням чітких показань для самостійного введення епінефрину)
3. Забезпечення пацієнта епіпеном для самостійного введення епінефрину у випадку повторного розвитку анафілаксії
4. Керування факторами ризику несприятливого прогнозу (неконтрольована астма та серцево-судинні захворювання, ризикована поведінка, неусвідомлення пацієнтом загрози анафілаксії)
5. Профілактика рецидивів (уникнення алергенів, проведення специфічної імунотерапії алергенами за можливості)
6. Навчання пацієнтів для самостійного визначення та лікування симптомів анафілаксії при її повторенні
7. Лікування супутніх захворювань

Дана стаття має ознайомлювальний характер. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я. Застосування будь-яких препаратів, що згадані в даній статті, можливе лише за призначенням та наглядом лікаря.

Використана література:

1. World Allergy Organization Anaphylaxis Guidance 2020. Cardona et al. World Allergy Organization Journal (2020) 13: 100472. http://doi.org/10.1016/j.waojou.2020.100472
2. Уніфікований клінічний протокол екстреної, первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги “Медикаментозна алергія, включаючи анафілаксію”. Наказ МОЗ України від 30.12.2015 №916. Астма та алергія (2016), №3
3. Наказ МОЗ України від 05.06.2019 №126 “Екстрена медична допомога: догоспітальний етап. Новий клінічний протокол.”
4. Food Allergy and Anaphylaxis Guidelines. European Academy of Allergy and Clinical Immunology (EAACI) 2014. https://doi.org/10.1111/all.12437

Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!

Зареєструватися

Підписатися на наші сторінки:

• Facebook
• Telegram
• Instagram
• Pinterest
• YouTube