Початок консультації

1. Вимийте руки та одягніть ЗІЗ, якщо це необхідно.
2. Представтесь пацієнту, вказавши своє ім’я та роль.
3. Підтвердіть прізвище, ім’я та дату народження пацієнта.
4. Поясніть, що включатиме обстеження, використовуючи зрозумілу для пацієнта мову.
5. Отримайте згоду на проведення консультації.
6. Адекватно оголіть пацієнта для проведення обстеження.
7. Запитайте пацієнта, чи є у нього больові відчуття, перш ніж продовжити клінічне обстеження.

З’ясування основної скарги

8. Використовуйте відкриті запитання, щоб вивчити скарги пацієнта
9. Деталізація основної скарги
10. Проаналізуйте роздуми, побоювання та очікування пацієнта
11. Резюмуйте скарги пацієнта

Комплексна оцінка

12. Проведіть скринінг симптомів ураження інших органів та систем

Анамнез хвороби

13. З’ясуйте, коли та як вперше з’явились скарги; 
14. Уточніть, що передувало появі скарг
15. З’ясуйте можливу причину появи цих скарг (факт укусу кліща, контакт з інфекційним хворим, порушення дієти, прийом медикаментів тощо);
16. Чи звертався пацієнт за медичною допомогою, якщо так, то до кого та чим завершилось його звернення, якщо ні, то уточніть чому не звертався; 
17. Чи приймав пацієнт самостійно або за призначенням лікаря медичні препарати, якщо так, то як змінювались симптоми
18. У разі проведеного стаціонарного лікування з приводу наявних скарг, ознайомтесь з випискою з історії хвороби пацієнта, зверніть увагу на результати проведених лабораторних чи інструментальних обстежень, встановлений діагноз, лікування та рекомендації після виписки
19. У випадку проведення пацієнту раніше лабораторних чи інструментальних обстежень з приводу поточних скарг, проаналізуйте їх результати та вкажіть на важливі знахідки
20. З’ясуйте, що спонукало пацієнта звернутися до Вас
21. наявних скарг, ставлячи пацієнту уточнюючі питання

Анамнез життя

22. З’ясуйте, чи страждає пацієнт на хронічні захворювання, зокрема цукровий діабет, аутоімунні захворювання, імунодефицітні стани та інші

23. З’ясуйте, чи не перебував пацієнт нещодавно у природних зонах з високою поширеністю іксодових кліщів (степна трава, кущі, чагарники)
24. Уточніть, чи проводились пацієнту раніше оперативні втручання, та з’ясуйте, як протікав післяопераційний період
25. З’ясуйте, чи приймає пацієнт постійно лікарські препарати, якщо так, вкажіть дози препаратів
26. Уточніть, чи є у пацієнта непереносимість лікарських препаратів або продуктів харчування та уточніть, як саме вона проявляється
27. З’ясуйте, чи є у пацієнта шкідливі звички-вживання алгоколю, наркотичних речовин, паління
28. З’ясуйте сімейний стан пацієнта, побутові умови проживання
29. Уточніть, чи працює пацієнт, дізнайтесь його професію, умови роботи,  наявність шкідливих  професійних факторів

Об’єктивний огляд

30. Оцінка загального стану пацієнта

31. Проведення загального огляду
32. Оцінка конституції  
33. Оцінка ступеня вгодованості
34. Шкіра та слизові оболонки
35. Оцінка щитоподібної залози
36. Оцінка периферійних лімфовузлів
37. Оцінка опорно-рухової системи
38. Оцінка органів дихання
39. Оцінка серцево-судинної системи
40. Оцінка органів черевної порожнини
41. Оцінка органів сечостатевої системи

Призначення лабораторних методів обстеження

42. Клінічний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та підрахунком ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів)
43. Біохімічний аналіз крові (загальний білок, креатинін, сечовина, аланінамінотрасфераза, лактатдегідрогеназа, аспартатамінотрансфераза, глюкоза, лужна фосфатаза, сечова кислота, білірубін з фракціями)
44. Електроліти крові (K+ та Na+)
45. Імуноферментний аналіз (ІФА) для визначення титру антитіл класу IgM та/або IgG до Borrelia burgdorferi
46. Реакція імунофлуоресценції (РІФ) для визначення титру антитіл класу IgM та/або IgG до Borrelia burgdorferi
47. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) для ідентифікації збудника Borrelia burgdorferi
48. Вестерн-блотинг
49. Аналіз крові на тропонін-I
50. Аналіз синовіальної рідини
51. Аналіз спинномозкової рідини

52. Оцінка функції щитоподібної залози (ТТГ) (за показаннями)
53. Загальний аналіз сечі з мікроскопією осаду (за показаннями)
54. Тест на вагітність для пацієнток фертильного віку (за показаннями)

Призначення інструментальних методів обстеження

55. Електрокардіографія
56. Добове моніторування ЕКГ за Холтером

57. Трансторакальна ехокардіографія
58. Магнітно-резонансна томографія серця
59. Рентгенографія органів грудної клітки
60. Рентгенографія суглобів
61. Ультразвукове дослідження суглобів
62. Артроцентез

Консультації фахівців

63. Інфекціоніст

64. Кардіолог
65. Дерматолог
66. Ревматолог
67. Невропатолог
68. Офтальмолог
69. Психотерапевт

Встановлення клінічного діагнозу

70. Диференційна діагностика
71. Основне захворювання

• Визначення періоду захворювання
• Визначення форми захворювання
• Встановлення варіанту перебігу
• Оцінка тяжкості перебігу захворювання

72. Оцінка наявності ускладнень захворювання
73. Оцінка наявності коморбідної патології
74. Формулювання клінічного діагнозу

Призначення лікування

75. Медикаментозна терапія
76. Інші методи лікування

Консультування та підтримка

77. Інформуйте пацієнта про захворювання
78. Поясніть пацієнту можливі причини захворювання
79. Повідомте пацієнту симптоми, які можуть виникати при виявленому захворюванні
80. Обговоріть з пацієнтом результати проведених обстежень
81. Поясніть пацієнту можливі наслідки захворювання
82. Проінформуйте пацієнта про доступні методи лікування
83. Допоможіть пацієнту зрозуміти ризики та переваги різних методів лікування
84. Надайте відповіді на запитання пацієнта
85. Надайте пояснення щодо обсягу моніторингу під час та після лікування
86. Призначте регулярні перевірки та контроль для оцінки ефективності лікування та зміни у стані пацієнта

Моніторинг ефективності лікування

87. Клінічна оцінка
88. Лабораторна оцінка
89. Інструментальна оцінка
90. Контроль за побічними явищами терапії

Профілактика повторного інфікування

91. Заходи індивідуального захисту
92. Застосування репелентів для запобігання укусам кліщів
93. Видалення прикріпленого кліща
94. Антибіотикопрофілактика

Завершення консультації

95. Проведіть узагальнення отриманих даних та запитайте пацієнта, чи нічого важливого не пропущено

96. Поінформуйте пацієнта щодо подальшої тактики
97. Подякуйте пацієнту
98. Утилізуйте ЗІЗ належним чином і помийте руки

Ключові комунікативні навички

• Активне слухання

• Підбиття підсумків
• Виділення вказівних знаків

Початок консультації

1. Вимийте руки та одягніть ЗІЗ, якщо це необхідно.
2. Представтесь пацієнту, вказавши своє ім’я та роль.
3. Підтвердіть прізвище, ім’я та дату народження пацієнта.
4. Поясніть, що включатиме обстеження, використовуючи зрозумілу для пацієнта мову.
5. Отримайте згоду на проведення консультації.
6. Адекватно оголіть пацієнта для проведення обстеження.
7. Запитайте пацієнта, чи є у нього больові відчуття, перш ніж продовжити клінічне обстеження.

Підозра щодо наявності у пацієнта хвороби Лайма виникає у разі присутності характерних клінічних симптомів, які включають:

• симптоми інтоксикації (підвищення температури тіла, озноб, ломота в тілі, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, зниження апетиту);
• шкірні симптоми (мігруюча еритема, доброякісна лімфоцитома шкіри, хронічний атрофічний акродерматит);
• симптоми ураження кістково-м’язової системи (біль та набряк великих суглобів, періодичний м’язовий та сухожилковий біль);
• симптоми ураження нервової системи (головний біль, ригідність шиї, асиметрія обличчя при ураженні лицьового нерва, стріляючий біль, оніміння та поколювання в руках та ногах при ураженні периферійних нервів);
• симптоми ураження серцево-судинної системи (біль в грудях, задишка, порушення ритму серця та/або провідності);
• симптоми ураження очей (біль, що посилюється при пальпації ока, відчуття піску в очах, фотофобія, зниження гостроти зору).

З’ясування основної скарги

8. Використовуйте відкриті запитання, щоб вивчити скарги пацієнта

9. Деталізація основної скарги
10. Проаналізуйте роздуми, побоювання та очікування пацієнта
11. Резюмуйте скарги пацієнта

• Використовуйте відкриті запитання, щоб вивчити скарги пацієнта
• Деталізація основної скарги

Провідним симптомом хвороби Лайма є мігруюча еритема.

Для деталізації скарги рекомендовано керуватись таким алгоритмом:

• Локалізація: з’ясуйте локалізацію шкірного висипу
• Динаміка у часі: уточніть, чи змінювались характер, локалізація шкірного висипу з часом
• Фактори, що посилюють шкірні прояви: з’ясуйте, чи є щось, що, на думку пацієнта, посилює шкірні прояви (порушення дієти, прийом медикаментів тощо)
• Фактори, що сприяють зменшенню шкірного висипу: з’ясуйте, чи є щось, що сприяє зменшенню шкірного висипу (прийом медикаментів, дієта тощо)
• Супутні симптоми: уточніть, чи супроводжується шкірний висип іншими симптомами, зокрема свербежем шкіри, болем в суглобах, підвищенням температури тіла, катаральними явищами

“Скажіть, де локалізується висип?”

“Чи змінювались характер, локалізація шкірного висипу з часом?”

“Чи є щось, що посилює шкірні прояви?”

“Чи є щось, що сприяє зменшенню шкірного висипу?”

“Чи супроводжується шкірний висип свербежем, підвищенням температури тіла, катаральними явищами?”

Для деталізації скарги  на біль, рекомендовано користуватись опитувальником SOCRATES.

S	Site (локалізація)	Запитайте про локалізацію болю	• “Де болить?” • “ Ви можете вказати, де саме відчуваєте біль?” • “Ви можете показати мені, де болить?” • “Де зосереджується біль?”
O	Onset (початок)	Уточніть, як і коли виник біль	• “Біль виник раптово чи поступово?” • “Коли вперше виник біль?” • “Коли з’явилися симптоми?” • “Чи з’явився біль у стані спокою чи під час фізичного навантаження?” • “Як довго тривав біль?” • “Як і коли це почалося?” • “Біль розпочався раптово чи наростав поступово?” • “Що саме Ви робили, коли з’явився біль?” • “Що провокує у Вас появу болю?” • “Коли з’являється біль?” • “За яких умов біль посилюється?”
C	Character (характер)	Запитайте про конкретні характеристики болю	• “Як би Ви описали цей біль?” • “Біль постійний чи періодичний?” • “Ви можете описати мені біль?” • “Опишіть характер болю?”
R	Radiation (ірадіація)	Запитайте, чи не ірадіює біль	• “Чи поширюється біль деінде?” • “Чи біль розповсюджується/ іррадіює/ мігрує/поширюється?” • “Куди саме поширюється біль?” • “У яку частину тіла іррадіює біль?“
A	Associated symptoms (супутні симптоми)	Запитайте, чи є інші симптоми, пов’язані з болем	• “Чи є якісь інші симптоми, пов’язані з болем?” • “Чи є у Вас якісь інші симптоми, окрім болю?” •  “Які ще симптоми Вас турбують?” • “Чи є у Вас інші симптоми, окрім болю?”
T	Time course (динаміка у часі)	Уточніть, як біль змінився з часом	• “Чи змінився біль з часом?”
E	Exacerbating or relieving factors (фактори, що погіршують або полегшують біль)	Запитайте, чи є щось, що посилює чи полегшує біль	• “Чи посилює щось біль?” • “Чи полегшує щось біль?”
S	Severity (тяжкість)	Визначте інтенсивність болю, попросивши пацієнта оцінити його силу за шкалою від 0 до 10	• “Наскільки сильний біль за шкалою від 0 до 10, де 0 – відсутність болю, а 10 – найсильніший біль, який Ви коли-небудь відчували?” • “Оцініть силу болю за шкалою від 0 до 10, де 0 – відсутність болю, а 10 – найсильніший біль, який Ви коли-небудь відчували?” • “Наскільки сильний біль за шкалою від 1 до 10?” • “Ви можете оцінити силу болю за шкалою від 1 до 10?”

Проводячи опитування, будьте ввічливі, використовуйте для запитань «Чи можете Ви сказати мені…?» або «Чи можете Ви описати…?»

Проаналізуйте роздуми, побоювання та очікування пацієнта

Ключовим компонентом збору анамнезу є вивчення роздумів, занепокоєнь і очікувань пацієнта, щоб отримати уявлення про те, як пацієнт зараз сприймає свій стан, що його хвилює та чого він очікує від консультації.

Вивчення роздумів, занепокоєнь та очікувань має бути плавним протягом консультації у відповідь на сигнали пацієнта. Це допоможе зробити Вашу консультацію орієнтованою на пацієнта, а не шаблонною.

Використовувати структуру аналізів роздумів, побоювань та очікувань необхідно так, щоб це звучало природно у Вашій консультації.

Роздуми	Вивчіть уявлення пацієнта щодо поточної проблеми	“Що, на Вашу думку, могло викликати ці симптоми?” “Чи є у Вас здогадки щодо причини появи цих симптомів?”
Занепокоєння	Вивчіть поточні занепокоєння пацієнта	• “Чи є щось, що Вас турбує?” • “Як Ви справляєтесь з повсякденною діяльністю?” “Чи є щось, чого ми з Вами ще не обговорили?”
Очікування	Запитайте, що пацієнт сподівається отримати від консультації	• “Чим я можу допомогти Вам сьогодні?” • “Чого Ви очікуєте від сьогоднішньої консультації?” • “Який, на вашу думку, може бути найкращий план дій?”

Резюмуйте скарги пацієнта

Підсумуйте те, що пацієнт розповів Вам про свою скаргу. Це дозволяє Вам перевірити, наскільки правильно Ви зрозуміли скарги пацієнта, і дає можливість пацієнту виправити будь-яку неточну інформацію.

Коли ви підведете підсумки, запитайте пацієнта, чи є ще щось, що Ви не згадали. Періодично по мірі проходження консультації підводьте проміжні підсумки.

Комплексна оцінка

12. Проведіть скринінг симптомів ураження інших органів та систем

Комплексна оцінка включає проведення короткого опитування пацієнта на наявність симптомів ураження інших систем, які можуть мати або не мати відношення до основної скарги. Комплексне дослідження дозволяє також виявити симптоми, про які пацієнт забув згадати.

Деякі приклади симптомів, які Ви можете відстежувати по кожній системі, представлені нижче.

Система	Симптоми
Загальні прояви	лихоманка, зміна ваги, втома, пітливість, загальна слабкість, озноб
Респіраторна	задишка, кашель, виділення мокротиння, хрипи, кровохаркання, плевральний біль у грудях
Серцево-судинна	біль в грудній клітці, задишка, набряки нижніх кінцівок, перебої в роботі серця
Гастроінтестинальна	диспепсія, дисфагія, нудота, блювання, біль в животі, закреп, діарея
Сечостатева	олігурія, поліурія, ніктурія, болі при сечовипусканні, біль у попереку
Неврологічна	рухові або сенсорні порушення, головний біль, парези, плегії, ригідність м’язів  шиї, асиметрія обличчя
Опорно-рухова	біль та набряк суглобів, біль у м’язах, біль в кістках
Очі	фотофобія, відчуття піску в очах, пальпаторний біль  в очах, порушення зору
Шкіра	висипання, виразки, крововиливи, петехії, синці, геморагії, новоутворення

Анамнез хвороби

13. З’ясуйте, коли та як вперше з’явились скарги; 
14. Уточніть, що передувало появі скарг
15. З’ясуйте можливу причину появи цих скарг (факт укусу кліща, контакт з інфекційним хворим, порушення дієти, прийом медикаментів тощо);
16. Чи звертався пацієнт за медичною допомогою, якщо так, то до кого та чим завершилось його звернення, якщо ні, то уточніть чому не звертався; 
17. Чи приймав пацієнт самостійно або за призначенням лікаря медичні препарати, якщо так, то як змінювались симптоми

“Коли у Вас вперше з’явився шкірний висип?”

“Що, на Вашу думку, могло викликати його появу?”

“Ви звертались за медичною допомогою з цього приводу?”

18. У разі проведеного стаціонарного лікування з приводу наявних скарг, ознайомтесь з випискою з історії хвороби пацієнта, зверніть увагу на результати проведених лабораторних чи інструментальних обстежень, встановлений діагноз, лікування та рекомендації після виписки

19. У випадку проведення пацієнту раніше лабораторних чи інструментальних обстежень з приводу поточних скарг, проаналізуйте їх результати та вкажіть на важливі знахідки
20. З’ясуйте, що спонукало пацієнта звернутися до Вас

“Що спонукало Вас звернутись до мене?”

“Що змусило Вас звернутись до мене?”

21. Виключіть інші причини наявних скарг, ставлячи пацієнту уточнюючі питання

“Чи турбує Вас свербіж шкіри?”

“Чи підвищувалась у Вас температура тіла?”

Інші причини появи еритематозного висипу:

• Реакція гіперчутливості на укус кліща

Для реакції гіперчутливості на укус кліщ характерна поява висипу у місці укусу, який супроводжується свербіжем та набряком шкіри. Як правило, ці симптоми тривають кілька днів і безслідно зникають. У тяжких випадках алергічна реакція на укус кліща може викликати порушення гемодинаміки.

• Нумулярна екзема

Для нумулярної екземи характерна поява на кінцівках та тулубі яскраво-червоних вогнищ запалення, діаметром близько 5 см, округлої форми, які супроводжуються мокнуттям та вираженим свербіжем. Для нумулярної екземи характерне рецидививування шкірного висипу.

• Дерматомікоз

Для дерматомікозу характерна поява ділянки еритеми, яка супроводжується свербіжем шкіри та ексудацією. В анамнезі у таких пацієнтів може мати місце тривалий прийом антибіотиків, стероїдних препаратів, цитостатиків, наявність коморбідної патології (цукровий діабет, хвороби серцево-судинної системи, ВІЛ-інфекція та інші імунодефіцитні стани), недостатня гігієна.

• Кільцеподібна гранульома

Для кільцеподібної гранульоми характерна поява щільних кільцеподібних висипань тілесного або рожевого кольору, діаметром від 1 до 5 см, які локалізуються переважно на відкритих ділянках тіла, зокрема кінцівках. В анамнезі таких пацієнтів має місце коморбідна патологія (цукровий діабет, захворювання щитоподібної залози тощо), інсоляція, хронічний стрес, прийом деяких медикаментів (препарати золота, диклофенак, хінідін, кальцитонін, амлодипін, інгібітори АПФ, блокатори кальцієвих каналів). Кільцеподібна гранульома зазвичай зникає самостійно без лікування.

• Мультиформна еритема

Мультиформна еритема характеризується появою еритематозного висипу на шкірі у формі мішені або бичачого ока з темним центром та світлим ободком, який найчастіше локалізується на кінцівках і має тенденцію до поширення на шкіру тулуба, супроводжується свербіжем та відчуттям печіння. Нерідко у патологічний процес залучаються слизові оболонки губ, щік. Пацієнти з мультиформною еритемою в анамнезі мають персистенцію вірусу простого герпесу, хронічні аутоімунні захворювання (зокрема хворобу Крона, неспецифічний виразковий коліт, системний червоний вовчак) або говорять про прийом певних медикаментів (нестероїдні протизапальні препарати, антибіотики, протисудомні засоби).

Анамнез життя

22. З’ясуйте, чи страждає пацієнт на хронічні захворювання, зокрема цукровий діабет, аутоімунні захворювання, імунодефицітні стани та інші
23. З’ясуйте, чи не перебував пацієнт нещодавно у природних зонах з високою поширеністю іксодових кліщів (степна трава, кущі, чагарники)
24. Уточніть, чи проводились пацієнту раніше оперативні втручання, та з’ясуйте, як протікав післяопераційний період
25. З’ясуйте, чи приймає пацієнт постійно лікарські препарати, якщо так, вкажіть дози препаратів
26. Уточніть, чи є у пацієнта непереносимість лікарських препаратів або продуктів харчування та уточніть, як саме вона проявляється
27. З’ясуйте, чи є у пацієнта шкідливі звички-вживання алгоколю, наркотичних речовин, паління
28. З’ясуйте сімейний стан пацієнта, побутові умови проживання
29. Уточніть, чи працює пацієнт, дізнайтесь його професію, умови роботи,  наявність шкідливих  професійних факторів

Об’єктивний огляд

30. Оцінка загального стану пацієнта

31. Проведення загального огляду
32. Оцінка конституції  
33. Оцінка ступеня вгодованості
34. Шкіра та слизові оболонки
35. Оцінка щитоподібної залози
36. Оцінка периферійних лімфовузлів
37. Оцінка опорно-рухової системи
38. Оцінка органів дихання
39. Оцінка серцево-судинної системи
40. Оцінка органів черевної порожнини
41. Оцінка органів сечостатевої системи

Оцініть наявність предметів чи обладнання на тілі пацієнта або навколо пацієнта, які можуть надати корисну інформацію про його історію хвороби та поточний клінічний стан.

Під час огляду  пацієнта уважно обстежте шкірні покриви. У ранній стадії хвороби Лайма на місці укусу кліща з’являється мігруюча еритема, зі світлим центром, яка нагадує мішень або бичаче око, діаметром більше 5 см, яка супроводжується підвищенням локальної температури. Рідкісним проявом раннього бореліозу також є бореліозна лімфоцитома-одиночне синювато- червоне вузликове утворення, яке локалізується на мочці вуха, поблизу соска або на шкірі  калитки. На пізній стадії хвороби Лайма нерідко можна виявити хронічний атрофічний акродерматит, який характеризується появою блакитно-червоних плям переважно на розгинальних поверхнях дистальних відділів кінцівок з подальшою атрофією ураженої шкіри.

При ураженні центральної нервової системи, зокрема асептичному менінгіті , спостерігається ригідність м’язів шиї; при ураженні периферійної нервової системи, зокрема паралічі Белла, спостерігається асиметрія обличчя, зникнення носогубної складки та опущення ураженого кута рота; порушення чутливості та зниження м’язової сили при периферійній нейропатії.

У пацієнтів з лайм-артритом під час фізикального обстеження визначається гіперемія шкіри, набряклість над ураженим суглобом, зазвичай великим суглобом нижньої кінцівки .

При ураженні очей звертає на себе увагу сльозоточивість, гіперемія кон’юнктиви.

Під час аускультації  у пацієнтів з бореліозним міоперикардитом можна виявити застійні явища в легенях, такі як хрипи в нижніх відділах, аритмічність, приглушеність або, патологічний III серцевий тон. При накопичення великої кількості ексудату  в порожнині перикарда спостерігається глухість серцевих тонів та гіпотензія.

У пацієнтів з серцевою недостатністю, спричиненою бореліозним міоперикардитом, також можна виявити позитивний гепатоюгулярний рефлюкс, асцит, набряки нижніх кінцівок.

Призначення лабораторних методів обстеження

42. Клінічний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та підрахунком ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів)
43. Біохімічний аналіз крові (загальний білок, креатинін, сечовина, аланінамінотрасфераза, лактатдегідрогеназа, аспартатамінотрансфераза, глюкоза, лужна фосфатаза, сечова кислота, білірубін з фракціями)
44. Електроліти крові (K+ та Na+)
45. Імуноферментний аналіз (ІФА) для визначення титру антитіл класу IgM та/або IgG до Borrelia burgdorferi
46. Реакція імунофлуоресценції (РІФ) для визначення титру антитіл класу IgM та/або IgG до Borrelia burgdorferi
47. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) для ідентифікації збудника Borrelia burgdorferi
48. Вестерн-блотинг
49. Аналіз крові на тропонін-I
50. Аналіз синовіальної рідини
51. Аналіз спинномозкової рідини

52. Оцінка функції щитоподібної залози (ТТГ) (за показаннями)
53. Загальний аналіз сечі з мікроскопією осаду (за показаннями)
54. Тест на вагітність для пацієнток фертильного віку (за показаннями)

• Клінічний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та підрахунком ШОЕ (швидкості осідання еритроцитів)

Клінічний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та підрахунком ШОЕ відноситься до обов’язкових лабораторних методів обстеження, які проводяться в рутинній клінічній практиці соматичним пацієнтам. У пацієнтів з хворобою Лайма можна виявити підвищення рівня лейкоцитів та прискорення ШОЕ.

• Біохімічний аналіз крові (загальний білок, креатинін, сечовина, аланінамінотрасфераза, лактатдегідрогеназа, аспартатамінотрансфераза, глюкоза, лужна фосфатаза, сечова кислота, білірубін з фракціями)

Біохімічний аналіз крові (загальний білок, креатинін, сечовина, аланінамінотрасфераза, аспартатамінотрансфераза, глюкоза, лужна фосфатаза, сечова кислота, загальний білірубін з його фракціями) відноситься до обов’язкових лабораторних методів обстеження, які проводяться в рутинній клінічній практиці соматичним пацієнтам.

• Електроліти крові (K+ та Na+)

Аналіз крові на електроліти (K+ та Na+) є обов’язковим лабораторним методом обстеження, який проводиться в рутинній клінічній практиці для діагностики електролітних порушень.

• Імуноферментний аналіз (ІФА) для визначення титру антитіл класу IgM та/або IgG до Borrelia burgdorferi

Імуноферментний аналіз для визначення титру антитіл класу IgM та/або IgG до Borrelia burgdorferi є обов’язковим лабораторним тестом при підозрі на хворобу Лайма.

Позитивний результат тесту на наявність антитіл може свідчити як про активний інфекційний процес, так і про перенесену інфекцію, адже обидва класи імуноглобулінів можуть персистувати в сироватці крові протягом тривалого часу. Саме тому серологічне дослідження проводиться лише у разі високої вірогідності хвороби Лайма.

Негативний результат ІФА достовірно виключає хворобу Лайма, якщо від моменту укусу іксодового кліща пройшло більше 2-4 тижнів. Якщо від моменту укусу іксодового кліща пройшло менше 2-4 тижнів, проведіть серологічне дослідження повторно через 4-6 тижні.

• Реакція імунофлуоресценції (РІФ) для визначення титру антитіл класу IgM та/або IgG до Borrelia burgdorferi

Реакція імунофлуоресценції, яка застосовується для визначення титру антитіл класу IgM та/або IgG до Borrelia burgdorferi, є альтернативним серологічним тестом при підозрі на хворобу Лайма.

Позитивний результат тесту на наявність антитіл може свідчити як про активний інфекційний процес, так і про перенесену інфекцію, адже обидва класи імуноглобулінів можуть персистувати в сироватці крові протягом тривалого часу. Саме тому серологічне дослідження проводиться лише у разі високої вірогідності хвороби Лайма.

Негативний результат РІФ достовірно виключає хворобу Лайма, якщо від моменту укусу іксодового кліща пройшло більше 2-4 тижнів. Якщо від моменту укусу іксодового кліща пройшло менше 2-4 тижнів, проведіть серологічне дослідження повторно через 4-6 тижні.

• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) для ідентифікації збудника Borrelia burgdorferi

Відповідно до існуючих рекомендацій, полімеразна ланцюгова реакція має другорядне значення для ідентифікації збудника хвороби Лайма.

• Вестерн-блотинг

Вестерн-блотінг проводиться для підтвердження позитивного або сумнівного результату ІФА або РІФ на другому етапі серологічної діагностики.

• Аналіз крові на тропонін-I

Аналіз крові на тропонін-I проводять пацієнтам при підозрі на бореліозний міокардит. Підвищення рівня тропоніну-I свідчить на користь гострого ураження кардіоміоцитів.

• Аналіз синовіальної рідини

У пацієнтів із артритом Лайма синовіальна рідина зазвичай запальна, кількість клітин коливається від 500 до 98 000/мкл. У синовіальній рідині відсутні кристали сечової кислоти та кристали пірофосфату кальцію.

• Аналіз спинномозкової рідини

В спинномозковій рідині пацієнтів з хворобою Лайма виявляють помірний плеоцитоз (до 1000 клітин/мкл) з переважанням лімфоцитів., підвищену концентрацію білка (більше 50 мг/дл), нормальний рівень глюкози (45-80 мг/дл).

• Оцінка функції щитоподібної залози (тиреотропний гормон-ТТГ) (за показаннями)

Аналіз крові на тиреотропний гормон проводиться для виключення дисфункції щитоподібної залози, як можливої причини деяких симптомів. Наприклад, як і пацієнти з бореліозним міокардитом, так і пацієнти з дисфункцією щитоподібної залози, можуть скаржитися на задишку, серцебиття, відчуття перебоїв в роботі серця. Схожість клінічної картини вимагає лабораторного виключення патології щитоподібної залози.

• Загальний аналіз сечі з мікроскопією осаду (за показаннями)

Загальний аналіз сечі з мікроскопією осаду проводиться при підозрі на ураження нирок та/або сечовидільної системи.

• Тест на вагітність, якщо пацієнтка фертильного віку (за показаннями)

Тест на вагітність доцільно проводити пацієнткам фертильного віку для виключення факту вагітності, адже деякі антибактеріальні препарати, які застосовуються в лікуванні хвороби Лайма, мають тератогенний ефект.

Призначення інструментальних методів обстеження

55. Електрокардіографія
56. Добове моніторування ЕКГ за Холтером

57. Трансторакальна ехокардіографія
58. Магнітно-резонансна томографія серця
59. Рентгенографія органів грудної клітки
60. Рентгенографія суглобів
61. Ультразвукове дослідження суглобів
62. Артроцентез

• Електрокардіографія

Електрокардіографія є обов’язковим методом обстеження пацієнтів з підозрою на ураження серця при хворобі Лайма. Найчастіше на ЕКГ реєструються порушення ритму та провідності, зокрема АВ-блокади різного ступеня.

• Добове моніторування ЕКГ за Холтером

Добове моніторування ЕКГ за Холтером проводиться пацієнтам з бореліозним ураженням серця для діагностики порушень ритму та/або провідності.

• Трансторакальна ехокардіографія

Трансторакальна ехокардіографія є обов’язковим методом обстеження пацієнтів з підозрою на ураження серця при хворобі Лайма. У пацієнтів з бореліозним міоперикардитом на ехокардіографії можна виявити зони локального порушення скоротливості міокарда, випіт у порожнині перикарда.

• Магнітно-резонансна томографія серця

Магнітно-резонансна томографія серця проводиться для оцінки морфології, кінетики та функції серця при підозрі на бореліозний міокардит. Для МР-підтвердження міокардиту використовують критерії Лейк-Луіс, які засвідчують наявність в тканинах серця набряку та/або класичного патерну пізнього накопичення гадолінію.

• Рентгенографія органів грудної клітки

Рентгенографія органів грудної клітки проводиться для виявлення ознак застою у легенях у пацієнтів з тяжким перебігом бореліозного міоперикардиту та симптомами серцевої недостатності.

• Рентгенографія суглобів

Рентгенографія суглобів проводиться при підозрі на лайм-артрит.  У гострій стадії захворювання знаходять зміни периартикулярних тканин, при тривалому перебігу-стоншення хряща, підхрящові кісти, навколосуглобовий остеопороз, ерозії, остеофіти.

• Ультразвукове дослідження суглобів

Ультразвукове дослідження суглобів проводять при підозрі на лайм-артрит. Для бореліозного артриту характерне потовщення синовіальної оболонки, збільшення кількості синовіальної рідини, зміни периартикулярних тканин.

• Артроцентез

При бореліозному ураженні суглобів у деяких випадках доцільне проведення артроцентезу з наступним дослідженням синовіальної рідини.

Консультації фахівців

63. Інфекціоніст

64. Кардіолог
65. Дерматолог
66. Ревматолог
67. Невропатолог
68. Офтальмолог
69. Психотерапевт

• Інфекціоніст

Враховуючи те, що хвороба Лайма є інфекційним захворюванням, консультація інфекціоніста, спрямована на своєчасну діагностику та призначення відповідного лікування, є обов’язковою.

• Кардіолог

Нерідко хвороба Лайма супроводжується ураженням серця з розвитком міокардиту або міоперикардиту, що вимагає консультації кардіолога. Кардіолог призначає додаткове обстеження, зокрема електрокардіографію, добове моніторування серцевого ритму за Холтером, ехокардіографію, та відповідне лікування.

• Дерматолог

Одним з ранніх та найбільш специфічних проявів хвороби Лайма є мігруюча еритема-кільцеподібний висип, який з’являється на місці укуса кліща та нагадує мішень або бичаче око. Окрім мігруючої еритеми, пацієнти на ранній стадії захворювання можуть скаржитися на появу червоного вузликового утворення-бореліозної лімфоцитоми, а на пізній стадії захворювання-повільно прогресуючого ураження шкіри з появою блакитно-червоних плям переважно на розгинальних поверхнях дистальних відділів кінцівок-хронічного атрофічного акродерматиту. З огляду на це, пацієнти з хворобою Лайма часто спочатку звертаються до дерматолога, який  у свою чергу має своєчасно спрямувати пацієнта на консультацію до інфекціоніста.

• Ревматолог

Ураження суглобів є одним з частих проявів лаймобореліозу, яке супроводжується появою сильного болю та набряклості переважно великих суглобів. Виражені симптоми лайм-артриту нерідко потребують консультації ревматолога для обрання оптимальної терапії.

• Невропатолог

Лаймобореліоз може викликати ураження центральної та/або периферійної нервової системи, що призводить до розвитку менінгіту, енцефаліту, полінейропатії, невриту. У разі виникнення неврологічних симптомів, пацієнт обов’язково має бути проконсультований невропатологом.

• Офтальмолог

Консультація офтальмолога необхідна при бореліозному ураженні очей, яке у ранній стадії хвороби Лайма проявляється у вигляді кон’юнктивіту, епісклериту; у стадії дисемінації- увеїтів; у хронічній стадії лаймобореліозу-у вигляді кератиту, ендофтальміту, окомоторних порушень.

• Психотерапевт

У тих випадках, коли симптоми хвороби Лайма впливають на емоційний стан та психічне благополуччя пацієнта, необхідна консультація психотерапевта.

Встановлення клінічного діагнозу

70. Диференційна діагностика
71. Основне захворювання

• Визначення періоду захворювання
• Визначення форми захворюванняВстановлення варіанту перебігу
• Оцінка тяжкості перебігу захворювання

72. Оцінка наявності ускладнень захворювання
73. Оцінка наявності коморбідної патології
74. Формулювання клінічного діагнозу

Диференційна діагностика

Найчастіше хворобу Лайма доводиться диференціювати з іншими захворюваннями, які передаються кліщами, зокрема кліщовим енцефалітом, гранулоцитарним анаплазмозом, бабезіозом, моноцитарним ерліхіозом.

Кліщовий енцефаліт є вірусним захворюванням, спричиненим флавівірусом. Перші симптоми інфекції з’являються на 7-14 день після укусу кліща і характеризуються появою загальної слабкості, лихоманки, головного болю, блювоти, інколи  кільцеподібної еритеми. При сприятливому перебігу ці симптоми зникають через кілька діб. При тяжкому перебігу до цих скарг доєднується порушення свідомості, порушення координації рухів, виражена слабкість в руках та ногах, судоми, порушення мови. Важливе значення в диференційній діагностиці кліщового енцефаліту має вірусологічне та серологічне дослідження, яке дозволяє остаточно підтвердити діагноз.

Гранулоцитарний анаплазмоз є бактеріальним захворюванням, яке викликає бактерія Анаплазма. Через 7-10 днів після укусу з’являються перші симптоми захворювання: гарячка, озноб, головний біль, міалгія, артралгія, нудота, непродуктивний кашель, зниження апетиту. Враховуючи неспецифічність клінічної картини анаплазмозу, важливе значення  в діагностиці має лабораторна діагностика. Для верифікації діагнозу пацієнтам проводять серологічне дослідження та полімеразну ланцюгову реакцію. Також треба зазначити, що у пацієнтів з анаплазмозом часто в клінічному аналізі крові спостерігається лейкопенія та тромбоцитопенія.

Бабезіоз – це гостре інфекційне захворювання, спричинене бабезіями, яке супроводжується інтоксикацією, лихоманкою, розвитком анемії. Клінічні прояви бабезіозу виникають зазвичай у пацієнтів з імунодефіцитом, у той час як у людей з хорошим імунітетом перебіг безсимптомний. Окрім інтоксикаційного та анемічного синдромів, бабезіоз часто ускладнюється гострою нирковою та печінковою недостатністю. Для підтвердження діагнозу застосовують серологічні тести (реакцію непрямої імунофлуоресценції, реакцію зв’язування комплементу) та виявлення гемопаразитів у мазку та товстій краплі крові.

Моноцитарний ерліхіоз виникає при укусі людини кліщем, інфікованим Ерліхією. Клінічні прояви моноцитарного ерліхіозу схожі на симптоми гранулоцитарного анаплазмозу, проте шкірний висип набагато частіше зустрічається у пацієнтів з моноцитарним ерліхіозом. Окрім шкіри, моноцитарний ерліхіоз часто уражає центральну нервову систему та кістковий мозок. Основними методами діагностики є серологічне дослідження та полімеразна ланцюгова реакція.

Основне захворювання

Формулюючи діагноз хвороби Лайма, необхідно вказати період, форму захворювання, варіант та тяжкість перебігу захворювання.

• Визначення періоду захворювання

Розрізняють такі періоди захворювання:

• ранній (рання локалізована стадія, рання дисемінована стадія)
• пізній.

Пацієнти на ранній локалізованій стадії захворювання скаржаться на лихоманку та появу мігруючої еритеми на місці укусу кліща, яка нагадує мішень або бичаче око.

Пацієнти на ранній дисемінованій стадії захворювання скаржаться на загальну слабкість, лихоманку, біль в м’язах, появу неврологічних, суглобових, очних, кардіальних симптомів.

При ураженні центральної нервової системи пацієнти скаржаться на сильний головний біль, ригідність шиї; при ураженні лицьового нерва виникає асиметрія обличчя; при ураженні периферійних нервів з’являється стріляючий біль, оніміння та поколювання в руках та ногах.

Лайм-артрит супроводжується появою сильного болю та набряклості переважно великих суглобів, періодичного м’язового та сухожилкового болю.

Ураження серця при хворобі Лайма характеризується розвитком  міокардиту або міоперикардиту. Пацієнти скаржаться на біль в грудях,  задишку, порушення ритму серця та/або провідності. Часто у пацієнтів з лайм-кардитом виникає порушення АВ-провідності. Ступінь АВ-блокади може швидко прогресувати від АВ-блокади I ступеня до повної АВ-блокади.

Рідкісним шкірним проявом раннього лаймбореліозу є так звана бореліозна лімфоцитома-одиничне синювато-червоне вузликове утворення, яке може локалізуватися на мочці вуха, поблизу соска чи в ділянці мошонки.

Пацієнти у пізньому періоді захворювання можуть мати симптоми асептичного менінгіту, параліча Белла, порушення когнітивних функцій, дилятаційної кардіоміопатії, рецидивуючого артриту великих суглобів, хронічного атрофічного акродерматиту.

• Визначення форми захворювання

В залежності від клінічної симптоматики виділяють шкірну, суглобову, кардіальну, неврологічну, змішану форми.

• Визначення варіанту перебігу захворювання

В залежності від варіанту перебігу виділяють:

• гострий перебіг (триває до 3-х місяців),
• підгострий перебіг (триває від 3-х до 6-ти місяців),
• хронічний перебіг (триває більше 6-ти місяців).

• Визначення тяжкості перебігу захворювання

В залежності від тяжкості виділяють:

• легкий перебіг,
• середньотяжкий перебіг,
• тяжкий перебіг.

Для легкого перебігу лаймобореліозу характерний помірно виражений інтоксикаційний синдром, підвищення температури тіла до 38⁰С, наявність мігруючої еритеми за відсутності ураження нервової системи, серця або суглобів.

Для середньотяжкого перебігу лаймобореліозу характерний виражений інтоксикаційний синдром, підвищення температури тіла до 38-39⁰С, наявність мігруючої еритеми, незначне ураження нервової системи, серця або суглобів.

Для тяжкого перебігу лаймобореліозу характерний різко виражений інтоксикаційний синдром, підвищення температури тіла вище 39⁰С, середньотяжке або тяжке ураження нервової системи (менінгіт) або серця (АВ-блокада II-III ст., виражений міокардит).

• Оцінка наявності ускладнень захворювання

У клінічному діагнозі необхідно вказати усі ускладнення хвороби Лайма, керуючись існуючими класифікаціями.

До найбільш поширених ускладнень хвороби Лайма відносяться:  гострі неврологічні ускладнення (радикулопатія, краніальна нейропатія, мононейропатія, параліч лицьового нерва, лімфоцитарний менінгіт, енцефаломієліт), пізні неврологічні ускладнення (енцефаломієліт, периферійна нейропатія або енцефалопатія), кардіальні ускладнення (АВ-блокади, міоперикардит), пізні м’язо-скелетні ускладнення (артрити великих суглобів), бореліозна лімфоцитома.

• Оцінка наявності коморбідної патології

Формулюючи клінічний діагноз, необхідно вказати коморбідні захворювання, які має пацієнт, керуючись існуючими класифікаціями.

• Формулювання клінічного діагнозу

Наводимо приклад формулювання діагнозу при хворобі Лайма:

Лайм (кліщьовий) бореліоз, ранній період, змішана (шкірно-суглобово-кардіальна) форма, гострий, тяжкий перебіг. Гострий бореліозний дифузний міокардит, тяжкий перебіг. СН II А ст. зі збереженою фракцією викиду лівого шлуночка, II ФК за NYHA.

Призначення лікування

75. Медикаментозна терапія

76. Інші методи лікування

• Медикаментозна терапія

Основним методом лікування хвороби Лайма є антибіотикотерапія.

Найчастіше застосовують амоксицилін, доксициклін, цефуроксиму аксетил та в якості альтернативи – азитроміцин.

Вибір того чи іншого препарату та шляху введення залежить від клінічних проявів та тяжкості перебігу хвороби Лайма.

Клінічна картина	Лікування вибору	Альтернативне лікування
Мігруюча еритема	Доксициклін 100 мг 2 рази на день перорально (п/о)  протягом 10 днів   або   Амоксицилін 500 мг 3 рази на день п/о протягом 14 днів   або   Цефуроксим 500 мг 2 рази на день п/о протягом 14 днів	Азитроміцин 500 мг 1 раз на добу п/о протягом 5-10 днів
Ураження нервової системи	Цефтриаксон 2г 1 раз на день в/в протягом 14-21 дня   або   Цефотаксим 2 г 3 рази на день в/в протягом 14-21 дня   або   Бензилпеніциліну натрієва сіль 2,4 г кожні 4-6 годин в/м або в/в протягом 14-21 дня
Ураження серця (без клінічних проявів міоперикардиту, без аритмії, без АВ-блокади II або III ступеня, без блокади I ступеня з інтервалом PR≥0,3 сек.)	Доксициклін 100 мг 2 рази на день перорально (п/о)  протягом 14-21 днів   або   Амоксицилін 500 мг 3 рази на день п/о протягом 14-21 днів   або   Цефуроксим 500 мг 2 рази на день п/о протягом 14-21 днів	Азитроміцин 500 мг 1 раз на добу п/о
Ураження серця (з клінічними проявами міоперикардиту, з аритміями, з АВ-блокадою II або III ступеня, з АВ-блокадою I ступеня з інтервалом PR≥0,3 сек.)	Цефтриаксон 2г 1 раз на день в/в протягом 14-21 дня   або   Цефотаксим 2 г 3 рази на день в/в протягом 14-21 дня   або   Бензилпеніциліну натрієва сіль 2,4г кожні 4-6 годин в/м або в/в протягом 14-21 дня
Ураження суглобів	Доксициклін 100 мг 2 рази на день перорально (п/о)  протягом 28 днів   або   Амоксицилін 500 мг 3 рази на день п/о протягом 28 днів   або   Цефуроксим 500 мг 2 рази на день п/о протягом 28 днів
Бореліозна лімфоцитома	Доксициклін 100 мг 2 рази на день перорально (п/о)  протягом 14 днів   або   Амоксицилін 500 мг 3 рази на день п/о протягом 14 днів   або   Цефуроксим 500 мг 2 рази на день п/о протягом 14 днів
Хронічний атрофічний акродерматит	Доксициклін 100 мг 2 рази на день перорально (п/о)  протягом 21-28 днів   або   Амоксицилін 500 мг 3 рази на день п/о протягом 21-28 днів   або   Цефуроксим 500 мг 2 рази на день п/о протягом 21-28 днів

• Інші методи лікування

Пацієнтам з симптомною брадикардією, обумовленою ураженням серця при хворобі Лайма, яка не піддається медикаментозному лікуванню, рекомендована тимчасова електрокардіостимуляція.

Консультування та підтримка

77. Інформуйте пацієнта про захворювання
78. Поясніть пацієнту можливі причини захворювання
79. Повідомте пацієнту симптоми, які можуть виникати при виявленому захворюванні
80. Обговоріть з пацієнтом результати проведених обстежень
81. Поясніть пацієнту можливі наслідки захворювання
82. Проінформуйте пацієнта про доступні методи лікування
83. Допоможіть пацієнту зрозуміти ризики та переваги різних методів лікування
84. Надайте відповіді на запитання пацієнта
85. Надайте пояснення щодо обсягу моніторингу під час та після лікування
86. Призначте регулярні перевірки та контроль для оцінки ефективності лікування та зміни у стані пацієнта

Інформуйте пацієнта про захворювання	”Пане/пані …, я маю повідомити Ваш діагноз. У Вас виявлено хворобу Лайма. Хвороба Лайма – це інфекційне захворювання, яке передається через укус кліща та може викликати різні симптоми від незначного підвищення температури тіла та шкірних проявів до серйозного ураження серцево-судинної, нервової системи, очей та суглобів. На щастя, на сьогоднішній день існують ефективні методи лікування, які дозволяють пацієнтам з хворобою Лайма повністю одужати”.
Поясніть пацієнту можливі причини захворювання	”Хвороба Лайма виникає внаслідок інфікування людини через укус кліща особливою бактерією, яка носить назву борелія бургдорфері. Після потрапляння в організм спірохета викликає запалення шкіри, серця, нервової системи, суглобів та очей”.
Повідомте пацієнту симптоми, які можуть виникати при виявленому захворюванні	”Симптоми хвороби Лайма залежать від стадії захворювання. На ранній стадії пацієнти скаржаться на появу ділянки почервоніння шкіри у місці укуса кліща. Поступово збільшуючись протягом кількох днів у розмірах, центр цієї ділянки бліднішає, що нагадує мішень або бичаче око. Через кілька днів почервоніння зникає, залишаючи після себе пігментацію чи лущення. Окрім шкірних проявів, пацієнти з хворобою Лайма часто скаржаться на підвищення температури тіла. У третини хворих захворювання самостійно завершується на цій стадії, а у двох третин – переходить у дисеміновану, яка характеризується появою симптомів ураження нервової системи, серця, суглобів, очей. На жаль, у деяких пацієнтів хвороба Лайма може тривати роками і супроводжуватися тяжкими симптомами ураження нервової системи, серця, суглобів”.
Обговоріть з пацієнтом результати проведених обстежень	”Пане/пані …, я хочу повідомити Вам результати проведених обстежень. В аналізі крові було виявлено антитіла проти борелії, що підтверджує наявність у Вас хвороби Лайма. Ви маєте якісь питання стосовно того, що я щойно Вам сказав/сказала? Можливо, Вам щось не зрозуміло? ”
Поясніть пацієнту можливі наслідки захворювання	”У деяких випадках навіть після проведеного лікування у пацієнта можуть залишатися стійкі симптоми захворювання, такі як біль, втома, когнітивні порушення. Зазвичай з часом ці симптоми зменшуються, але для цього може знадобитися багато місяців”.
Проінформуйте пацієнта про доступні методи лікування	”Враховуючи те, що хвороба Лайма обумовлена бактеріальною інфекцією, основним методом лікування є антибактеральна терапія. Найчастіше застосовуються напівсинтетичні пеніциліни, тетрацикліни, цефалоспоріни, макроліди. В залежності від тяжкості клінічних проявів, антибіотики можуть призначатися перорально або внутрішньовенно терміном від 10 до 28 днів”.
Допоможіть пацієнту зрозуміти ризики та переваги різних методів лікування	”При хворобі Лайма не існує альтернативи антибіотикам. Беручи до уваги необхідність тривалої антибіотикотерапії, нерідко у пацієнтів можуть виникати побічні ефекти антибіотикотерапії, такі як діарея, нудота, здуття живота, біль в животі, алергічні реакції, антибіотикорезистентність”.
Надайте відповіді на запитання пацієнта	”Якщо у Вас залишаються питання стосовно причини захворювання, симптомів,  діагностики або лікування, будь ласка, не соромтесь, задавайте питання. Дуже важливо, щоб Ви розуміли, що з Вами відбувається і якою буде подальша тактика дій”.
Надайте пояснення щодо обсягу моніторингу під час та після лікування	”Моніторинг або, іншими словами, спостереження за основними параметрами Вашого організму  є дуже важливим для оцінки ефективності лікування. Під час моніторингу ми будемо ретельно слідкувати за Вашим самопочуттям, а також періодично проводити деякі лабораторні та інструментальні  дослідження”.
Призначте регулярні перевірки та контроль для оцінки ефективності лікування та зміни у стані пацієнта	”Після виписки зі стаціонару, слідкуйте за власним самопочуттям. У разі повторного виникнення симптомів, звертайтесь за медичною допомогою ”.

Моніторинг ефективності лікування

87. Клінічна оцінка

Клінічна оцінка ефективності лікування полягає у оцінці суб’єктивних симптомів  пацієнта та об’єктивних параметрів функціонування організму на тлі терапії.

88. Лабораторна оцінка

Для моніторингу ефективності лікування проводиться повторне визначення маркерів запалення в крові. Зниження цих показників на тлі лікування свідчить про ефективність терапії.

89. Інструментальна оцінка

У разі бореліозного ураження серця, суглобів або нервової системи, у процесі лікування доцільно проводити повторне інструментальне обстеження, зокрема електрокардіографію, ехокардіографію при міоперикардиті; ультразвукове дослідження суглобів при артриті; люмбальну пункцію з наступним аналізом спинномозкової рідини при бореліозному менінгіті.

90. Контроль за побічними явищами терапії

На тлі медикаментозної терапії хвороби Лайма можуть виникати побічні ефекти,  такі як нудота, діарея, біль в животі, алергічні реакції, антибіотикорезистентність. Для своєчасного виявлення цих побічних явищ повідомте пацієнту їх ознаки та попередьте про необхідність негайного зверення за медичною допомогою  в разі їх виникнення.

Профілактика повторного інфікування

Для уникнення повторного інфікування рекомендовано вживати низки заходів.

91. Заходи індивідуального захисту

Вирушаючи в зону високої вірогідності контакту з кліщами, рекомендовано носити світлий одяг з довгими рукавами та штанями, заправляти штани в шкарпетки або високе взуття, проводити ретельну перевірку одягу та тіла після повернення.

92. Застосування репелентів для запобігання укусам кліщів

Для профілактики укусів кліщів рекомендовано застосовувати засоби, що містять N,N-діетил-мета-толуамід (DEET), пікаридин, етил-3-(N-n-бутил-N-ацетил) амінопропіонат (IR3535), олію лимонного евкаліпта (OLE), п-метан-3,8-діол (PMD), 2-ундеканон або перметрин.

93. Видалення прикріпленого кліща

Враховуючи те, що тривалість прикріплення кліща до шкіри є надзвичайно важливим предиктором розвитку хвороби Лайма (вірогідність хвороби Лайма значно зростає після 36-48 годин), рекомендовано негайно видалити прикріпленого кліща. Найкраще це робити за допомогою чистого пінцета з тонким кінчиком (або подібного пристрою), вставленого між тілом кліща та шкірою.

Не доцільно спалювати прикріпленого кліща (сірником чи іншим тепловим втручанням) або застосовувати шкідливі хімікати чи нафтопродукти для його від’єднання.

Після видалення кліща рекомендовано провести дослідження для ідентифікації його виду. Але при цьому не доцільно тестувати видаленого кліща на B.Burgdorferi, адже наявність або відсутність цього мікроорганізму не є надійною ознакою присутності інфекції.

94. Антибіотикопрофілактика

Рекомендовано призначити профілактичну антибіотикотерапію дорослим і дітям протягом 72 годин після видалення кліща високого ризику.

Пацієнту призначають однократний прийом доксицикліну в дозі 200 мг для дорослих  або 4,4 мг/кг (максимум до 200 мг) для дітей.

Укус кліща вважається високо ризикованим, якщо він відповідає таким трьом критеріям: видалений кліщ відноситься до виду Ixodes; укус стався в дуже ендемічній зоні; кліщ був прикріплений протягом ≥36 годин. Якщо укус кліща не високо ризикованого, рекомендується спостереження.

Завершення консультації

95. Проведіть узагальнення отриманих даних та запитайте пацієнта, чи нічого важливого не пропущено
96. Поінформуйте пацієнта щодо подальшої тактики

Отримайте Інформовану добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування (форма № 003-6/о), погодити Інформовану добровільну згоду пацієнта на обробку персональних даних (Вкладний листок до облікової форми № 003/о).

97. Подякуйте пацієнту
98. Утилізуйте ЗІЗ належним чином і помийте руки

Ключові комунікативні навички

• Активне слухання

• Підбиття підсумків
• Виділення вказівних знаків

Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!

Зареєструватися

Підписатися на наші сторінки:

• Facebook
• Telegram
• Instagram
• Pinterest
• YouTube