Консультування пацієнта при підозрі на гостре головокружіння / ОСКІ рекомендації

Hanna Samoilova

Початок консультації

Вимийте руки та при необхідності надіньте ЗІЗ (засоби індивідуального захисту)
Представтеся пацієнту, вказуючи своє ім’я та посаду
Підтвердіть прізвище, ім’я, по батькові та дату народження пацієнта
Поясніть пацієнту мету консультації та процедури, що включатиме обстеження, використовуючи зрозумілу для пацієнта мову
Отримайте згоду на консультування та надання медичної допомоги

З’ясування основних скарг

Використовуйте відкриті запитання, щоб вивчити скарги пацієнта
Деталізація основних скарг
Проаналізуйте роздуми, побоювання та очікування пацієнта
Резюмуйте скарги пацієнта

Комплексна оцінка

Проведіть оцінку інших симптомів для отримання комплексної картини

Збір анамнестичних даних

Збір анамнезу захворювання

З’ясуйте коли вперше з’явилось головокружіння
З’ясуйте, як пацієнт відчуває головкружіння (обертання предметів навколо нього, відчуття лінійного руху, поштовху, гойдання, чи відчуття падіння чи підйому (подібно до палуби корабля, чи падіння до криниці), відчуття дискомфорту в голові, відчуття важкої голови та ін.)
З’ясуйте, яка частота, інтенсивність та тривалість головокружіння
З’ясуйте, чи є щось (певні пози, положення тіла, інші фактори), що посилює або викликає головокружіння
З’ясуйте, чи супроводжується головокружіння іншими симптомами, наприклад, головним болем, нудотою, блюванням
З’ясуйте, чи спостерігається порушення зору поряд із головокружінням
З’ясуйте, чи спостерігається парези або паралічі кінцівок у пацієнта
З’ясуйте, чи є які-небудь конкретні обставини або тригери, які спричиняють головокружіння
Спитайте чи звертався пацієнт за медичною допомогою, якщо так, то до кого та чим завершилось його звернення, якщо ні, то уточніть чому не звертався; чи приймав пацієнт самостійно або за призначенням лікаря медичні препарати, якщо так, то, чи змінювався характер скарг на тлі лікування
У випадку госпіталізації з приводу даних скарг, ознайомтесь з випискою з історії хвороби пацієнта, зверніть увагу на встановлений клінічний діагноз, результати проведених лабораторних та/або інструментальних обстежень, проведене лікування та рекомендації після виписки, а також чи дотримувався пацієнт призначеної схеми лікування
У випадку проведення пацієнту раніше лабораторних та/або інструментальних обстежень з приводу поточних скарг, проаналізуйте їх результати та вкажіть на важливі знахідки
З’ясуйте, що спонукало пацієнта звернутися за консультацією цього разу
Виключіть інші причини наявних скарг, ставлячи пацієнту уточнюючі питання.

Збір анамнезу життя

З’ясуйте наявність у хворого хронічних захворювань, зокрема неврологічних, ендокринних захворювань, захворювань нирок тощо
Уточніть перенесені пацієнтом інфекційні захворювання
Уточніть, чи проводились пацієнту раніше оперативні втручання
З’ясуйте, чи були вагітності, роди або кесарів розтин, чи є зараз грудне вигодовування
З’ясуйте час настання менопаузи та прийом замісної гормональної терапії
З’ясуйте, чи приймає пацієнт постійно лікарські препарати та які саме, вкажіть дози препаратів
Уточніть, чи переносив пацієнт раніше травми, з’ясуйте, як протікав відновлювальний період
З’ясуйте чи є у пацієнта непереносимість лікарських препаратів або продуктів харчування та уточніть, як саме вона проявляється
Уточніть, чи є у пацієнта шкідливі звички-вживання алкоголю, наркотичних речовин, паління
З’ясуйте рівень фізичної активності пацієнта
З’ясуйте сімейний стан пацієнта, побутові умови проживання; уточніть, чи не було серед кровних родичів захворювань, що проявлялися подібними симптомами
З’ясуйте, чи працює пацієнт, його професію, умови роботи, наявність шкідливих факторів

Фізикальне обстеження

Оцінка загального стану пацієнта

Проведення загального огляду
Оцінка конституції
Оцінка ступеня вгодованості
Окружність талії
Шкіра
Слизові оболонки
Щитоподібна залоза
Оцінка периферійних лімфовузлів
Оцінка органів дихання
Оцінка серцево-судинної системи
Оцінка органів черевної порожнини
Оцінка органів сечостатевої системи

Неврологічне обстеження

Оцініть свідомість: орієнтація в часі і просторі, розуміння запитань та влучність відповідей
Оцініть когнітивні та мнестичні функцій
Оцініть форму та положення голови
Оцініть менінгеальні симптоми (симптом Керніга)
Оцініть каротидну пульсацію з обох боків
Проведіть перкусію черепа
Оцініть наявність чи відсутність болючості супра- та інфраорбітальних точок
Оцініть симетричність обличчя
Оцініть поля зору за допомогою пальцевого тестування
Оцініть симетричність очних щілини та рухи очними яблуками
Оцініть наявність чи відсутність патологічного ністагму та птозу повік
Оцініть розміри зіниць, реакцію на світло та конвергенцію.
Оцініть чутливість на обличчі.
Проведіть пальпацію точок виходу 5 пари ЧМН.
Проведіть оцінку мімічної експресії (як довільні, так і мимовільні рухи)
Оцініть функцію слуху та нюху.
Проведіть оцінку глоткового рефлексу та ковтання.
Оцініть стан язика: рух, розташування, симетрія, наявність гіпо- чи атрофій, фібрилярних посіпувань м’язів язика
Проведіть оцінку вимови, артикуляції та голосу
Оцініть стан верхніх кінцівок: об’єм кінцівок, тонус та силу м’язів з обох боків, обсяг рухів, чи є феномен «віддачі», чи є тремор. Рефлекси: згинально-ліктьовий рефлекс, розгинально-ліктьовий рефлекс, карпо-радіальний рефлекс симетричний, середньої сили
Проведіть оцінку температурної, больової, тактильної чутливості та оцініть позиційне відчуття в пальцях з обох боків верхніх кінцівок
Проведіть оцінку стану хребта: огляд та перкусія, оцінка чутливості
Проведіть оцінку шкірних черевних рефлексів
Оцініть стан нижніх кінцівок: об’єм кінцівок , тонус та силу м’язів з обох боків, обсяг рухів, постуральний тест лежачі. Проведіть п’ятково-колінний тест. Рефлекси: колінний рефлекс, рефлекс Ахілова сухожилка, підошовний (згинальний) рефлекс
Проведіть оцінку температурної, больової, тактильної чутливості та оцініть позиційне відчуття в пальцях з обох боків нижніх кінцівок
Проведіть оцінку статики та координації: проба Ромберга, координаторні проби, оцінка тандемної ходи (п’ята-носок-п’ята)
Оцініть психічний стан в цілому
Проведіть оцінку вегетативної сфери: чи є тремор повік при закритих очах, гіпергідроз долонь

Призначення лабораторного обстеження

Загальний аналіз крові (обов’язково)
Аналіз крові на рівень глюкози натщесерце (обов’язково)
Серологічне дослідження на сифіліс (за потреби)
Аналіз крові на електроліти (калій, кальцій, натрій) (за потреби)
Аналіз крові на печінкові проби (за потреби)
Аналіз крові на ниркові проби (за потреби)
Аналіз крові на Т3, Т4, ТТГ (за потреби)
Мікроскопія осаду сечі (за потреби)
Ліквородіагностика (за потреби)

Призначення інструментальних методів обстеження

Пульсоксиметрія (за потреби)
Електроенцефалографія (обов’язково)
ЕКГ – моніторинг (обов’язково)
Мониторинг артеріального тиску (АТ-моніторинг) (обов’язково)
Ультразвукове транскраніальне допплерографічне дослідження судин головного мозку (УЗТДГ) (обов’язково)
Отоскопія (обов’язково)
Аудіограмма (за потреби)
Вестибулометрія (обов’язково)
УЗД щитовидної залози (за потреби)
УЗД органів черевної порожнини (за потреби)
УЗД надниркових залоз (за потреби)
УЗД органів малого тазу (за потреби)
КТ пірамідок скроневих кісток (за потреби)
МРТ головного мозку і шийного відділу хребта (обов’язково)

Встановлення клінічного діагнозу

Проведення диференційної діагностики
Встановлення причини і діагнозу, що спричинило головокружіння

Консультації фахівців

Консультація сімейного лікаря (обов’язково)
Консультація кардіолога (обов’язково)
Консультація отоларинголога (обов’язково)
Консультація нейрохірурга (за потреби)
Консультація психотерапевта (за потреби)

Призначення лікування

Немедикаментозне лікування.
Медикаментозне лікування.
Хірургічне лікування.

Консультування та підтримка

Поясніть пацієнту результати діагностичних тестів та встановлену підозру на гостре головокружіння
Розкажіть пацієнту про природу захворювання, його можливі причини та перебіг.
Визначте план регулярного спостереження та контролю симптомів.
Забезпечте пацієнта інформацією про рекомендований режим дня, раціон харчування та фізичну активність.
Підкресліть важливість звітування про будь-які зміни в симптомах та ефективності лікування.
Відповідайте на запитання пацієнта та надавайте підтримку у вигляді посилань на релевантні джерела інформації або підтримуючих груп.
Обговоріть різні методи лікування, включаючи медикаментозні, фізіотерапевтичні, симптоматичні методи терапії, хірургічне лікування
Заплануйте регулярні візити для оцінки ефективності лікування, контролю симптомів та визначення подальших кроків.

Завершення консультації

Проведіть узагальнення отриманих даних та запитайте пацієнта, чи ніщо важливе не пропущене
Поінформуйте пацієнта щодо подальшої тактики
Подякуйте пацієнту
Утилізуйте ЗІЗ належним чином і помийте руки

Ключові комунікативні навички

Активне слухання

Підбиття підсумків

Виділення вказівних знаків

Початок консультації

Вимийте руки та при необхідності надіньте ЗІЗ (засоби індивідуального захисту)
Представтеся пацієнту, вказуючи своє ім’я та посаду
Підтвердіть прізвище, ім’я, по батькові та дату народження пацієнта
Поясніть пацієнту мету консультації та процедури, що включатиме обстеження, використовуючи зрозумілу для пацієнта мову
Отримайте згоду на консультування та надання медичної допомоги

Запитання

“Ваше прізвище, ім’я та по батькові?”

“Яка дата Вашого народження?”

“Коли Вас було госпіталізовано?”

“Назвіть, будь ласка, Вашу адресу?”

“Хто Ваш сімейний лікар?”

“Чи згодні ви пройти обстеження і лікування у нашій клініці?”

Головокружіння – одна з найчастіших і в той же час одна з найбільш «незручних» скарг для лікарів. Справа в тому, що головокружіння може бути симптомом різних неврологічних та психічних розладів, а також ускладненням соматичних захворювань (хвороб крові, серцево-судинної, дихальної системи, очей та вуха).

Проте часто під поняттям «головокружіння» пацієнти описують найрізноманітніші відчуття, і першочерговим діагностичним завданням лікаря є уточнення: чи то є істинне головокружіння, чи інші види «головокружіння».

Головокружіння – це відчуття невпевненості положення свого тіла в просторі, уявне обертання навколишніх предметів або власного тіла, відчуття нестійкості, втрата рівноваги.

Класифікація головокружіння

Види головокружіння:

Системне (вестибулярне, істинне, або vertigo) – відчуття обертання власного тіла або оточуючих предметів у просторі в певному напрямку, що супроводжується вегетативними проявами:

• центральне (ураження стовбура головного мозку, мозочка судинного, пухлинного, травматичного ґенезу, базилярна мігрень);

• периферичне (периферичне ураження VIII пари черепно-мозкових нервів або півколових каналів внутрішнього вуха).

Центральне вестибулярне головокружіння

Центральне вестибулярне головокружіння зумовлено ураженням волокон, які пов’язують вестибулярні ядра довгастого мозку з медіанною ділянкою мозочка, ядрами окорухового нерва, таламусом і вестибулярними ділянками кори. В одних випадках головокружіння може бути наслідком ураження центральних вестибулярних структур, в інших — поєднується з ураженням інфратенторіальних ділянок. Центральне вестибулярне головокружіння розвивається або ізольовано, або у складі складних стовбурових або мозочкових синдромів і поєднується з різними окоруховими розладами, порушенням сприйняття та рівноваги.

Причина центрального вестибулярного головокружіння — ураження провідникових шляхів між вестибулярними ядрами довгастого мозку і окоруховими ядрами, краніальною ділянкою середнього мозку, медіальною ділянкою мозочка, таламуса і вестибулярними ділянками кори в скронево-тім’яній ділянці. Тобто центральне вестибулярне головокружіння перш за все зумовлено ураженням шляхів, що забезпечують вестибулярний рефлекс.

Ішемія у вертебрально-базилярному басейні зазвичай супроводжується головокружінням. Крім того, можливі транзиторна незграбність рухів, слабкість, порушення зору, двоїння в очах, гіпестезія у періорбітальній ділянці, атаксія, дизартрія і дроп-атаки (напади атонії в ногах і падіння).

Базилярна мігрень (мігрень базилярної артерії).Частіше це захворювання виявляють у жінок молодого віку. У них епізодично виникає дифузний пульсуючий головний біль, двоїння, дизартрія, головокружіння, атаксія, двобічне зниження зору. У 15% хворих на цьому тлі може виникати інфаркт стовбура мозку. Базилярна мігрень характеризується нападами головокружіння в поєднанні з різними стовбуровими симптомами зі статичною і динамічною атаксією, а також порушенням зору. Після нападу у хворих з’являється біль у потилиці та блювання. Обов’язкові діагностичні критерії вестибулярної мігрені — збіг за часом розвитку вестибулярних симптомів, таких як вертиго і непереносимість при рухах головою, головний біль, фотофобії та фонофобії (симптоми мігрені).

Базилярну мігрень розглядають як тип мігрені з аурою. Для визначення мігрені мають бути такі критерії:

як мінімум 5 епізодів вестибулярних порушень помірної чи інтенсивної вираженості тривалістю від 5 хв до 72 год;
наявність мігрені на даний час або дані про мігрень з/без аури;
один із декількох проявів мігрені як мінімум і 50% вестибулярних епізодів;
однобічний пульсуючий головний біль;
фотофобія, фонофобія;
зорова аура;
в основі вестибулярних порушень не лежить інше захворювання.

Епілепсія та головокружіння. Ізольоване головокружіння не супроводжується втратою свідомості. Бувають епізоди головокружіння, які супроводжуються нападами епілепсії, втратою свідомості, але перед цим спостерігають рухи причмокування, жування чи рухову активність (парціальні напади), тобто можливі епізоди ізольованого головокружіння, до якого приєднується порушення свідомості. Прогноз залежить від патологічного процесу, він малопозитивний, особливо якщо напади спричинені пухлиною. Напади можуть провокуватися вживанням алкоголю чи недосипанням.

При розсіяному склерозі можуть виникати перехідні симптоми («миготіння»), тобто дисеміновані у часі. Так, при одному з епізодів загострення відзначають головокружіння, при наступному — неврит зорового нерва. Клінічний діагноз підтверджується даними магнітно-резонансної томографії. Розсіяний склероз має тенденцію до прогресування з появою нових скарг і симптомів неврологічного характеру.

Мальформація Арнольда — Кіарі. Патологія спричинена защемленням мозочка і стовбура мозку нижче рівня великого потиличного отвору. Стан зазвичай проявляється нестійкістю, головокружінням, ністагмом, часто направленим при погляді убік. Симптоми зазвичай прогресують із часом. Поступово виникає головний біль під час кашлю на фоні прогресуючої компресії стовбура мозку.

Периферичне вестибулярне головокружіння

Периферичне вестибулярне головокружіння включає доброякісне позиційне головокружіння, вестибулярний нейроніт, хворобу Мен’єра та ін. Інколи причиною може бути здавлення судиною.

Цей стан характеризується нападами системного головокружіння при зміні положення голови. Частота цих запаморочень зростає з віком: близько 40% людей віком ≥70 років хоча б один раз відчували таке головокружіння. Ця форма головокружіння має доброякісний перебіг, проте у деяких людей напади можуть повторюватися і навіть призвести до інвалідизації. Можливі спонтанний ністагм, падіння у бік, протилежний напрямку ністагму, нудота, блювання.

Діагноз лабіринтиту має такі варіації:

вестибулярний нейроніт,
ідіопатичний лабіринтит,
вірусний лабіринтит.

Доброякісне позиційне пароксизмальне головокружіння (ДППГ) – це тимчасовий стан, у процесі якого порушується баланс і втрачається відчуття рівноваги. Причиною ДППГ є певне положення голови, унаслідок чого виникає раптове відчуття головокружіння. Саме воно виникає через зміщення кальцієвих кристалів у внутрішньому вусі, що допомагають мозку знати, де людина перебуваєте стосовно речей навколо неї. У нормальному стані ці кристали надсилають сигнали до мозку і допомагають утримувати рівновагу, а у випадку ДППГ ці сигнали стають ненормально збільшеними та спричиняють головокружіння. Крім вимушеного положення голови, ДППГ може виникнути унаслідок внутрішнього отиту, запалення чи вірусної інфекції внутрішнього вуха. Однак найчастіше причина ДППГ залишається невідомою. Одночасно може спостерігатися нудота і блювання.

Вестибулярний нейроніт характеризується одиночними або повторювальними епізодами істинного системного головокружіння, які можуть продовжуватися від декількох годин до декількох днів і часто супроводжуються блюванням на початку нападу. При додатковому зниженні слуху можна думати про ураження всього слухового лабіринту (лабіринтит). Вираженість головокружіння може зменшуватися при рухах голови. Прогноз сприятливий.

Хвороба Мен’єра зазвичай починається у віці 30–50 років і невпинно прогресує. Характеризується нападами сильного головокружіння, що супроводжується блюванням, шумом у вусі, зниженням слуху, відчуттям тяжкості та стиснення у вусі. Напад головокружіння може тривати від декількох днів до тижнів. Головокружіння буває настільки сильним, що хворий може падати. Свідомість не порушується, але може спостерігатися відчуття нереальності. У >50% випадків при хворобі Мен’єра однобічний процес стає двобічним і формується стабільний дефект.

Токсичне ураження вестибулярного аналізатора можливе при застосуванні ототоксичних антибіотиків, особливо гентаміцину. При цьому відзначають двобічне ураження вестибулярної функції. У хворого виявляють виражене порушення координації (атаксія) і таке порушення зору, як нестійке зображення (осцилопія). Зазвичай повної загибелі вестибулярних волокон не відбувається, тому можна сподіватися на деяке відновлення функції.

Фістула перилімфи — розрив перетинки між рідинною ділянкою напівколового каналу і середнім вухом, що відзначають при травмі вуха. У пацієнтів відбуваються напади головокружіння і атаксії, що поєднується з підвищенням тиску у вусі. У деяких хворих симптоми швидко наростають, у деяких фістули закриваються.

Пухлина присінково-завиткового нерва (VIIІ пара черепних нервів), тобто пухлина мосто-мозочкового кута, розвивається зі шваннівських клітин (шванноми). Очевидно, вони є похідними з вестибулярної ділянки нерва в слуховому каналі. Ці пухлини швидко ростуть і стискають оточуючі нервові утвори (слуховий, лицевий, трійчастий нерви, а в деяких випадках — і стовбур мозку та мозочок). У пацієнтів відзначають нестійке головокружіння (20%), порушення рівноваги (50%). Інколи такі пухлини призводять до втрати слуху і рівноваги, а також ураження лицевого нерва (периферичного характеру) і здавлення стовбура мозку.

Отже, як лікар повинен запідозрити у пацієнта наявність системного периферичного головокружіння і відрізнити його від інших типів? У даному випадку хворий найчастіше сам наштовхує лікаря на правильний діагноз.

Такі пацієнти скаржаться на раптовий початок сильного головокружіння вранці при спробі встати з ліжка, або ж вночі під час перевертання з одного боку на інший. Вони описують ці відчуття як: «кімната крутилась перед очима», «предмети в кімнаті поплили», «ліжко провалювалося». Багато пацієнтів повідомляють про головокружіння в результаті швидких рухів голови. Деякі навіть здатні описати точні рухи голови, які провокують їх головокружіння. Часто ці відчуття супроводжуються нудотою, рідше – блюванням. Тривалість класичного нападу становить від 30 секунд до 1 хвилини. У міжприступний період людина почуває себе абсолютно здоровою, рідше скаржиться на «туман/неясність у голові». Під час обстеження в міжприступний період неврологічні симптоми не виявляються, ністагм відсутній.

Несистемне (невестибулярне) головокружіння – характеризується відсутністю відчуття обертання. Найчастіші причини: серцево-судинні захворювання, хвороби крові, ортостатична гіпотензія, а також психогенні головокружіння – неврози, тривожно-фобічні розлади.

Постуральна (ортостатична) гіпотензія може проявлятися відчуттям нестійкості, але не руху предметів. Інколи напади несистемного головокружіння можуть проявлятися при зміні положення тіла (при вставанні) i супроводжуватися потемнінням в очах. Постуральна гіпотензія можлива при довготривалому стоянні, як вегетативна нейропатія (при цукровому діабеті), при застосуванні окремих препаратів (в тому числі антигіпертензивних).

Головокружіння може виникати при застосуванні протисудомних, снодійних препаратів, транквілізаторів. Вони викликають зниження артеріального тиску, головокружіння, відчуття «пустоти в голові», нестійкість, порушення координації. Симптоми зникають при коректній поступовій відміні цих препаратів.

У людей старшого віку може бути поєднання декількох типів сенсорного дефекту — множинна еферентна втрата чутливості, яка проявляється втратою (погіршенням) слуху, зору, вестибулярним головокружінням, периферичною нейропатією. Ці ураження призводять до нестійкості при стоянні та ході, падіння хворих, що вказує на те, що всі сенсорні системи беруть участь у забезпеченні відчуття стійкості та підтриманні рівноваги. Прогноз визначають можливістю зворотного процесу або корекції, особливо зору, слуху.

Головокружіння при порушенні ритму серця. За наявності синкопальних або гіпотимічних станів із головокружінням внаслідок порушення ритму серця пацієнта потрібно терміново обстежити, оскільки існує ризик розвитку асистолії. Хворим призначають протиаритмічні засоби, імплантують кардіостимулятор.

Головокружіння може виникати при метаболічних порушеннях, включаючи гіпоглікемію, гіпотиреоз. Пацієнти скаржаться на відчуття нестійкості, несистемні головокружіння, слабкість. Це може відбуватися при епізодичній гіпоглікемії, яка коригується адекватною терапією. Корекція метаболічних порушень зазвичай зменшує вираженість головокружіння, при правильному лікуванні зумовлює повне зникнення симптомів.

Психогенне головокружіння не відповідає жодному з відомих захворювань вестибулярної системи, супроводжується тривогою, депресією, дисоціативними та соматоформними розладами. Приклад психогенного головокружіння — фобічне постуральне головокружіння у людей з елементами нав’язливості, нападами нестійкості, що провокуються певними обставинами чи виникають спонтанно. У пацієнтів змінений стан особистості, вони пред’являють до себе підвищені вимоги, вкрай подразливі, вразливі.

З’ясування основних скарг

Використовуйте відкриті запитання, щоб вивчити скарги пацієнта
Деталізація основних скарг

Коли вперше у Вас з’явилось головокружіння?

Як часто Ви відчуваєте головокружіння?

Як би Ви описали свої відчуття під час епізоду головокружіння?

Коли Ви відчуваєте головокружіння?

Як довго воно триває?

Чи супроводжується головокружіння іншими симптомами?

Чи є якісь дії або фактори, що посилюють або послаблюють головокружіння?

Чи були у Вас стресові ситуації перед появою головокружіння?

Чи спостерігали Ви порушення слуху?

Чи спостерігалися у Вас інші неврологічні симптоми, такі як головний біль, головокружіння чи втрата рівноваги?

Чи турбують Вас інші скарги?

Проаналізуйте роздуми, побоювання та очікування пацієнта

Ключовим компонентом збору анамнезу є вивчення роздумів, занепокоєнь і очікувань пацієнта, щоб отримати уявлення про те, як пацієнт зараз сприймає свій стан, що його хвилює та чого він очікує від консультації.

Вивчення роздумів, занепокоєнь та очікувань має бути плавним протягом консультації у відповідь на сигнали пацієнта. Це допоможе зробити Вашу консультацію орієнтованою на пацієнта, а не шаблонною.

Використовувати структуру аналізів роздумів, побоювань та очікувань необхідно так, щоб це звучало природно у Вашій консультації.

Роздуми	Вивчіть уявлення пацієнта щодо поточної проблеми	• «Чи є щось на Вашу думку, що провокує появу або посилення Ваших скарг?» • «Чи можете Ви пов’язати появу Ваших скарг із якоюсь причиною?»
Занепокоєння	Вивчіть поточні занепокоєння пацієнта	• «Чи є щось, що Вас турбує?» •«Чи можете Ви пов’язати появу скарг з якоюсь причиною?» •«Як Ви справляєтесь з повсякденною діяльністю?» •«Чи є щось, чого ми з Вами ще не обговорили?»
Очікування	Запитайте, що пацієнт сподівається отримати від консультації	• «Чим я можу допомогти Вам сьогодні?» • «Чого Ви очікуєте від сьогоднішньої консультації?» • «Який, на Вашу думку, може бути найкращий план дій?»

Резюмуйте скарги пацієнта

Комплексна оцінка

Проведіть оцінку інших симптомів для отримання комплексної картини

Комплексна оцінка включає проведення короткого опитування пацієнта на наявність симптомів ураження інших систем, які можуть мати або не мати відношення до основної скарги. Комплексне дослідження дозволяє також виявити симптоми, про які пацієнт не згадав.

Рішення про те, про які симптоми запитати, залежить від поданої скарги та рівня Вашого досвіду. Деякі приклади симптомів, які Ви можете відстежувати по кожній системі, представлені нижче

Система	Симптоми
Загальні прояви	лихоманка, зміна ваги, втома, пітливість, загальна слабкість
Респіраторна	задишка, кашель, біль у грудях
Серцево-судинна	біль в грудній клітці, задишка, перебої в роботі серця, серцебиття, набряки нижніх кінцівок
Шлунково-кишковий тракт	диспепсія, нудота, блювота, дисфагія, біль у животі, порушення випорожнень
Сечостатева	Заримка сечі, нетримання сечі
Неврологічна	головний біль, дратівливість, плаксивість, зниження настрою, зниження працездатності, втома
Опорно-рухова	біль у грудній стінці, біль в кістках, травма
Шкіра	висипання, виразки, крововиливи, петехії, синці, геморагії, новоутворення

Збір анамнестичних даних

Збір анамнезу захворювання

З’ясуйте коли вперше з’явилось головокружіння
З’ясуйте, як пацієнт відчуває головкружіння (обертання предметів навколо нього, відчуття лінійного руху, поштовху, гойдання, чи відчуття падіння чи підйому (подібно до палуби корабля, чи падіння до криниці), відчуття дискомфорту в голові, відчуття важкої голови та ін.)
З’ясуйте, яка частота, інтенсивність та тривалість головокружіння
З’ясуйте, чи є щось (певні пози, положення тіла, інші фактори), що посилює або викликає головокружіння
З’ясуйте, чи супроводжується головокружіння іншими симптомами, наприклад, головним болем, нудотою, блюванням
З’ясуйте, чи спостерігається порушення зору поряд із головокружінням
З’ясуйте, чи спостерігається парези або паралічі кінцівок у пацієнта
З’ясуйте, чи є які-небудь конкретні обставини або тригери, які спричиняють головокружіння
Спитайте чи звертався пацієнт за медичною допомогою, якщо так, то до кого та чим завершилось його звернення, якщо ні, то уточніть чому не звертався; чи приймав пацієнт самостійно або за призначенням лікаря медичні препарати, якщо так, то, чи змінювався характер скарг на тлі лікування
У випадку госпіталізації з приводу даних скарг, ознайомтесь з випискою з історії хвороби пацієнта, зверніть увагу на встановлений клінічний діагноз, результати проведених лабораторних та/або інструментальних обстежень, проведене лікування та рекомендації після виписки, а також чи дотримувався пацієнт призначеної схеми лікування
У випадку проведення пацієнту раніше лабораторних та/або інструментальних обстежень з приводу поточних скарг, проаналізуйте їх результати та вкажіть на важливі знахідки
З’ясуйте, що спонукало пацієнта звернутися за консультацією цього разу
Виключіть інші причини наявних скарг, ставлячи пацієнту уточнюючі питання.

Коли у Вас вперше з’явились ці скарги?

Що, на Вашу думку, могло викликати ці симптоми?

Ви звертались за медичною допомогою?

Скажіть, будь ласка, що спонукало Вас звернутися цього разу до мене?

Чи переносили Ви якісь інфекційні захворювання (герпетична інфекція, наприклад) до появи Ваших симптомів?

Чи були у Вас травми та/або оперативні втручання?

Чи проходили Ви стоматологічне лікування перед початком Ваших симптомів?

Чи спостерігалися у Ваших кровних родичів подібні симптоми?

Які ліки Ви приймаєте в даний час?

Чи маєте Ви алергічну реакцію або непереносимість до певних лікарських препаратів?

Збір анамнезу життя

З’ясуйте наявність у хворого хронічних захворювань, зокрема неврологічних, ендокринних захворювань, захворювань нирок тощо
Уточніть перенесені пацієнтом інфекційні захворювання
Уточніть, чи проводились пацієнту раніше оперативні втручання
З’ясуйте, чи були вагітності, роди або кесарів розтин, чи є зараз грудне вигодовування
З’ясуйте час настання менопаузи та прийом замісної гормональної терапії
З’ясуйте, чи приймає пацієнт постійно лікарські препарати та які саме, вкажіть дози препаратів
Уточніть, чи переносив пацієнт раніше травми, з’ясуйте, як протікав відновлювальний період
З’ясуйте чи є у пацієнта непереносимість лікарських препаратів або продуктів харчування та уточніть, як саме вона проявляється
Уточніть, чи є у пацієнта шкідливі звички-вживання алкоголю, наркотичних речовин, паління
З’ясуйте рівень фізичної активності пацієнта
З’ясуйте сімейний стан пацієнта, побутові умови проживання; уточніть, чи не було серед кровних родичів захворювань, що проявлялися подібними симптомами
З’ясуйте, чи працює пацієнт, його професію, умови роботи, наявність шкідливих факторів

Фізикальне обстеження

Оцінка загального стану пацієнта

Проведення загального огляду
Оцінка конституції
Оцінка ступеня вгодованості
Окружність талії
Шкіра
Слизові оболонки
Щитоподібна залоза
Оцінка периферійних лімфовузлів
Оцінка органів дихання
Оцінка серцево-судинної системи
Оцінка органів черевної порожнини
Оцінка органів сечостатевої системи

Фізикальне обстеження відграє важливу роль для проведення диференційної диагностики між системним та несистемним головокружінням. Обстеження починається з огляду життєво важливих ознак, включаючи наявність лихоманки, прискореного або нерегулярного пульсу, артеріального тиску в положенні лежачи та стоячи, відзначаючи будь-яке падіння артеріального тиску при вставанні (ортостатична гіпотензія), і те, чи провокується головокружіння зміною положення тіла.

Особливу увагу слід звернути на:

Положення тіла пацієнта: пацієнт може уникати змін положень тіла (наприклад, з горизонтального на вертикальне) та поворотів голови.
Шкіра і підшкірно жирова клітковина: Головокружіння може бути проявом цукрового діабету. Об’єктивні ознаки обумовлені гіперглікемією дегідратації – сухість шкіри і слизових оболонок, особливо слизової рота, зниження тургору шкіри і підшкірно жирової клітковини.
Різке збільшення або зменшення ваги як ознака метаболічних порушень, які можуть призводити до головокружіння.
Зміни щитоподібної залози: відомо, що при гіпо- та гіпертиреозі може спостерігатися головокружіння, для визначення тактики обстеження і призначення додаткових досліджень обов’язково необхідно пальпаторно оцінити стан залози.
Порушення дихання, які ведуть до недостатньої оксигенації організму, можуть призводити до головокружіння через гіпоксію мозку. Необхідно проводити аускультативне обстеження легень для оцінки наявності патології (ХОЗЛ, пневмонія)
При оцінці серцево-судинної системи (ССС) особливу увагу слід звернути на дослідження тиску, пульсу та проведення аускультації серця. Відомо, що при захворюваннях ССС (аритмії, ІХС, артеріальна гіпо- або гіпертензія та ін.) частим симптомом може бути головокружіння.

Неврологічне обстеження

Оцініть свідомість: орієнтація в часі і просторі, розуміння запитань та влучність відповідей

Загалом свідомість при головокружінні не порушується. У деяких випадках, коли головокружіння дуже інтенсивне або тривале, це може призвести до втрати свідомості.

Оцініть когнітивні та мнестичні функцій

Когнітивні функції:

Концентрація та увага: Головокружіння може розсіювати увагу і знижувати здатність концентруватися на завданнях або інформації, що потребують уваги.
Координація та виконавчі функції: Головокружіння може впливати на координацію рухів і виконавчі функції мозку, такі як прийняття рішень і планування.
Пам’ять: Головокружіння може спричиняти проблеми з короткочасною та довготривалою пам’яттю, що може призвести до забуття подій чи даних, зокрема після випадків втрати свідомості.

Мнестичні функції (пам’ять):

Короткочасна пам’ять: Головокружіння може впливати на здатність запам’ятовувати інформацію на короткий термін. Це може виявлятися в тому, що людина забуває, що вона робила або чого-небудь несподівано не пам’ятає.
Довготривала пам’ять: Значні епізоди головокружіння або пов’язані із ними стресові ситуації можуть впливати на здатність згадувати події чи інформацію з минулого.
Зорова пам’ять: Під час головокружіння може спостерігатися погіршення зорової пам’яті, що означає, що людина може бути неспроможною відтворити чи впізнати об’єкти або обличчя.

Оцініть форму та положення голови

Пацієнти можуть вибирати сидяче положення, щоб уникнути падіння та травм. Голова може бути трохи нахилена вперед, і руки можуть використовуватися для підтримки.

Оцініть менінгеальні симптоми (симптом Керніга)

Зазвичай негативні

Оцініть каротидну пульсацію з обох боків

Під час обстеження, для диференційної діагностики синкопальних станів, головокружіння і головокружіння, оцінюється ефективність рефлексу каротидного синусу. Його рефлекторна дуга складається з аферентної гілки, яка починається в механорецепторах сонної артерії і закінчується в ядрі блукаючого нерву і судиноруховому центрі, та з еферентної гілки, що утворилася з блукаючого нерву (проводить імпульси до синусового і атріовентрикулярного вузла), а також з симпатичних волокон, які іннервують серце і кровоносні судини.

Рекомендовано проводити обстеження в лежачому і сидячому положенні, найкраще з використанням ліжка для тілт-тестів. Обов’язково слід проводити постійний моніторинг ЕКГ і артеріального тиску, зазвичай неінвазивним методом, оскільки швидку вазодепресивну відповідь важко зареєструвати за допомогою тих приладів, які не призначені для постійного вимірювання тиску. Якщо немає можливості безперервного вимірювання артеріального тиску, потрібно міряти його традиційним способом перед , під час і після масажу сонної артерії, а також при синкопальних та пресинкопальних станах. Після виконання базових вимірювань сильно натискаємо масажними рухами на праву сонну артерію протягом 5–10 секунд біля переднього краю грудинно-ключично-соскоподібного м’язу на рівні гортані. Після 1–2-хвилинної перерви виконуємо масаж з протилежного боку, якщо перед тим не спостерігалось неправильної реакції. Якщо з’явилась асистолія, масаж зазвичай повторюють після введення в/в атропіну (1 мг або 0,02 мг/кг), щоб оцінити вазодепресивну складову, яку маскує асистолія.

Результат дослідження вважається позитивним у випадку синкопального стану під час або безпосередньо після масажу. В цей час з’являється одна з нижче перерахованих реакцій:

кардіодепресивна — асистолія ≥3 с (особливо >6 с — показання для встановлення кардіостимулятора)
вазодепресивна — падіння систолічного артеріального тиску на ≥50 мм рт.ст. в порівнянні з вихідним показником.

Виконання масажу протягом <5 с виключно в лежачому положенні сприяє хибнонегативному результату у 50 % хворих.

Проведіть перкусію черепа

Перкусія черепа зазвичай безболісна. Перкусія черепа не є типовим методом діагностики головокружіння або його причин.

Оцініть наявність чи відсутність болючості супра- та інфраорбітальних точок

Можуть бути болісними при наявності у хворого системного головокружіння

Оцініть симетричність обличчя

Обличчя зазвичай симетричне. Асиметрія спостерігається вогнищевій патології головного мозку (системне головокружіння).

Оцініть поля зору за допомогою пальцевого тестування

Може виникати тимчасове змутнення зору або зменшення гостроти зору. Це може бути обумовлене змінами в кровопостачанні мозку або тимчасовими функціональними порушеннями зорових шляхів. У деяких випадках головокружіння може спостерігатися відчуття «тунельного зору» – коли поля зору обмежені зі сторін, а об’єкти в центрі поля зору залишаються видимими. Головокружіння може супроводжуватися появою «темних плям» перед очами. При головокружінні на фоні мігрені можлива світлобоязнь, фонофобія, зорова або інша аура, що допомагає встановити діагноз.

Оцініть симетричність очних щілини та рухи очними яблуками

Асиметрія може спостерігаєтися при вогнищевій патології головного мозку (системне головокружіння).

Оцініть наявність чи відсутність патологічного ністагму та птозу повік

Присутній один із видів ністагму (горизонтальний, вертикальний, ротаторний) або їх поєднання (наприклад, горизонтально-ротаторній).

Птоз повік може не спостерігатися.

Оцініть розміри зіниць, реакцію на світло та конвергенцію.

Зазвичай, під впливом головкружіння зіниці можуть реагувати повільніше або менше чутливо до змін освітлення. Під час головкружіння може виникати проблема з конвергенцією, оскільки цей процес контролюється м’язами очей та сприймається як частина рівноваги та координації.

Оцініть чутливість на обличчі.

Зазвичай збережена, іноді гіпо- або гіперестезія при системному головокружінні

Проведіть пальпацію точок виходу 5 пари ЧМН.

Зазвичай безболісні.

Проведіть оцінку мімічної експресії (як довільні, так і мимовільні рухи)

Зазвичай збережені.

Оцініть функцію слуху та нюху.

Може спостерігатися зниження слуху (іноді – втрата слуху), шум у вухах, закладеність у вухах. Нюх зазвичай не порушений.

Проведіть оцінку глоткового рефлексу та ковтання.

Зазвичай не порушені.

Оцініть стан язика: рух, розташування, симетрія, наявність гіпо- чи атрофій, фібрилярних посіпувань м’язів язика

Зазвичай функції язика не порушені.

Проведіть оцінку вимови, артикуляції та голосу

Залежно від патології, яка викликає головокружіння можуть бути: дизартрфя або афазія. Але часто головокружіння не супроводжується порушенням мови.

Оцініть стан верхніх кінцівок: об’єм кінцівок, тонус та силу м’язів з обох боків, обсяг рухів, чи є феномен «віддачі», чи є тремор. Рефлекси: згинально-ліктьовий рефлекс, розгинально-ліктьовий рефлекс, карпо-радіальний рефлекс симетричний, середньої сили
Оцініть стан нижніх кінцівок: об’єм кінцівок, тонус та силу м’язів з обох боків, обсяг рухів, постуральний тест лежачі. Проведіть п’ятково-колінний тест. Рефлекси: колінний рефлекс, рефлекс Ахілова сухожилка, підошовний (згинальний) рефлекс

Сухожилкові рефлекси можуть бути підвищеними, іноді – присутність патологічних рефлексів (залежно від рівня ураження). Може бути як гіпотонія, так і гіпертонус м’язів.

Проведіть оцінку шкірних черевних рефлексів

Можуть бути в нормі або знижені.

Проведіть оцінку температурної, больової, тактильної чутливості та оцініть позиційне відчуття в пальцях з обох боків верхніх кінцівок
Проведіть оцінку температурної, больової, тактильної чутливості та оцініть позиційне відчуття в пальцях з обох боків нижніх кінцівок

Порушення чутливості спостерігаються рідко.

Проведіть оцінку стану хребта: огляд та перкусія, оцінка чутливості

Може бути гіперлордоз, кіфоз. Гіпертонус та болісність м’язів шиї.

Проведіть оцінку статики та координації: проба Ромберга, координаторні проби, оцінка тандемної ходи (п’ята-носок-п’ята)

При оцінці статики і координації можна виявити наступні відхилення:

Вид атаксії	Клінічна характеристика
Сенсетивна при ураженні задніх стовпів спинного мозку;при множинному ураженні периферичних нервів (поліневритична);при ураженні зорового бугра (таламічна).	– поява “штампуючої ходи” в результаті порушення м’язово-суглобового відчуття – посилення симптоматики за відсутності зорового контролю
Мозочкова (при ураженні мозочка та його шляхів)	– у пробі Ромберга відхилення чи падіння у бік вогнища ураження; -“мозочкова хода” – хитка хода, з широко розставленими ногами – ністагм – скандована мова – інтенційний тремор – м’язова гіпотонія -дисметрія, асинергія Бабинського – відносно малий вплив контролю зору на вираженість симптомів
Вестибулярна (при ураженні вестибулярного апарату та ядер VIII пари ЧМН) (при ураженні кори та корково-мозочкових шляхів)	-поява системного головокружіння – ністагм – парасимпатичні реакції (нудота, блювання, зміна ЧСС, АТ, кольору шкіри) – посилення симптоматики при різких рухах голови – підвищена збудливість вестибулярного апарату (за даними калоричних тестів) – порушення слуху на стороні ураження
Кіркова (при ураженні кори та корково-мозочкових шляхів)	– в пробі Ромберга відхилення або падіння в сторону, протилежну вогнищу ураження, нестійкість при ходьбі, особливо при поворотах В поєднанні з: – зміною психіки, хапальним ре-флексом (лобова частка); – порушенням нюху (скронева частка) – появою гомонімної геміанопсії (потилична частка) – слуховими і нюховими галюцинаціями (скронево- потилична область)

Оцініть психічний стан в цілому

Страх і тривога: Головокружіння може викликати страх і тривогу, особливо якщо це відчуття є новим або неочікуваним. Пацієнти можуть боятися втратити контроль, впасти або пошкодити себе під час головокружіння.

Панічні атаки: Деякі пацієнти можуть можуть мати панічні атаки під час головокружіння. Це може викликати такі симптоми, як підвищене серцебиття, задишка, підвищена потовиділення та інші фізіологічні реакції.

Втома і роздратованість: Постійні або пароксизмальні головокружіння можуть викликати втому та роздратованість, оскільки вони заважають повсякденному життю і викликають дискомфорт.

Депресія: Головокружіння може призвести до почуття депресії у деяких пацієнтів, особливо якщо вони стикаються з цими симптомами на постійній основі. Невміння справлятися з головокружінням може підвищити ризик розвитку депресії.

Психогенне головокружіння супроводжується тривогою, депресією, дисоціативними та соматоформними розладами.

Проведіть оцінку вегетативної сфери: чи є тремор повік при закритих очах, гіпергідроз долонь

Можуть спостерігатися парасимпатичні реакції (нудота, блювання, зміна ЧСС, АТ, кольору шкіри)

Додаткові діагностичні тести в структурі неврологічного дослідження

Для визначення того, центральні або периферичні пошкодження є причиною вестибулярного головокружіння, може бути застосований простий окуломоторний тест HINTS.

Перша частина HINTS – поштовховий тест голови. Його результат вважають позитивним і таким, що свідчить про периферичне головокружіння, якщо має місце значна затримка із корегувальними саккадами при швидкій ротації голови у бік ураження. Негативний результат – відсутність корегувальних саккад – може вказувати на центральне головокружіння.

Друга частина HINTS – оцінка ністагму. Односпрямований горизонтальний ністагм, який завжди має швидку фазу в одному й тому ж напрямку та підсилюється, якщо пацієнт дивиться у бік швидкої фази, свідчить про периферичне головокружіння, тоді як двоспрямований (швидкий компонент вправо при погляді вправо та вліво при погляді вліво), вертикальний або торсійний– про центральне.

Третя частина HINTS – оцінка відхилення одного очного яблука під час прикривання іншого ока долонею з наступною корекцією після відкривання ока. Наявність такого відхилення свідчить про церебральні ураження, а відсутність – про периферичні причини головокружіння.

Якщо окуломоторний тест HINTS виявляє у пацієнта негативний результат поштовхового тесту голови, горизонтальний ністагм із напрямком швидкого компонента, що змінюється, а також відхилення положення очних яблук, є підстави запідозрити інсульт у вертебробазилярному басейні навіть за початкових негативних даних магнітно-резонансної томографії (МРТ).

Основним діагностичним та одночасно лікувальним інструментом у разі наявності доброякісного пароксизмального позиційного головокружіння (ДППГ) є маневр Дікса – Холлпайка (рис. 1).

Пункти 1-2 даного прийому відносять до діагностичного провокаційного маневру, при якому під час закидання голови з поворотом її на 45° вправо чи вліво виникає спровокований напад ДППГ з горизонтальним/горизонтально-ротаторним ністагмом із швидким його компонентом в бік ураженого вуха, що триває 15-30 секунд. Пункти 3-4-5 – це вдосконалений маневр Еплі, який є лікувальною процедурою, що змушує отоліти під силою тяжіння переміститися із заднього півколового каналу в мішечок. Кожен з пунктів цього маневру повинен тривати не менш ніж 30 секунд або ж до повного зникнення головокружіння.

Каналолітіаз найчастіше виникає в задньому півколовому каналі. Але є випадки, коли отоліти потрапляють у горизонтальний канал – це некласичний вид ДППГ, при якому пацієнти скаржаться на появу характерного головокружіння при нахилах голови вперед та назад. У цьому разі застосовують прийом Лемперта (рис. 2). Обидва маневри є ефективними у 95%

Окуляри Френзеля – це оглядовий інструмент, який використовується для оцінки ністагма у пацієнтів з порушеннями рівноваги. Вони складаються з двох збільшувальних лінз з великим числом діоптрій. Це унеможливлює фіксацію уваги пацієнта на предметах навколишнього середовища, які б утруднювали рух очей. Огляд в окулярах Френзеля проводиться в затемненій кімнаті. Використовуючи світлодіодні лампи, прикріплені до окулярів, і високе збільшення лінз, лікар може точно проаналізувати рухи очей і таким чином виявити, чи пошкоджені органи рівноваги.

Зазвичай кожен рух голови створює зустрічний рух ока, щоб ми могли стабільно пересуватися в просторі і чітко бачити. У пацієнтів із головокружінням ці рухи очей відбуваються також у спокої.

Призначення лабораторного обстеження

Загальний аналіз крові (обов’язково) – Не є специфічним методом для діагностики головокружіння, однак використовується для диференційної діагностики системного і несистемного головокружіння (наприклад, головокружіння при анемії).
Аналіз крові на рівень глюкози натщесерце (обов’язково) – Порушення вуглеводного обміну може призводити до появи несистемного головокружіння. Аналіз використовується для проведення диференційної діагностики.
Серологічне дослідження на сифіліс (за потреби) – Аналіз використовується для проведення диференційної діагностики системного і несистемного головокружіння.
Аналіз крові на електроліти (калій, кальцій, натрій) (за потреби) – Аналіз використовується для проведення диференційної діагностики системного і несистемного головокружіння.
Аналіз крові на печінкові проби (за потреби) – Аналіз використовується для проведення диференційної діагностики системного і несистемного головокружіння.
Аналіз крові на ниркові проби (за потреби) – Аналіз використовується для проведення диференційної діагностики системного і несистемного головокружіння.
Аналіз крові на Т3, Т4, ТТГ (за потреби) – Аналіз використовується для проведення диференційної діагностики системного і несистемного головокружіння.
Мікроскопія осаду сечі (за потреби) – Аналіз використовується для проведення диференційної діагностики системного і несистемного головокружіння.
Ліквородіагностика (за потреби) – Аналіз використовується для виявлення причини системного головокружіння, наприклад, розсіяний склероз, інфекційні захворювання ЦНС, тощо.

Призначення інструментальних методів обстеження

Пульсоксиметрія (за потреби) – Проводиться для диференційної діагностики головокружіння при гіпоксемії.
Електроенцефалографія (обов’язково) – Проводиться для диференційної діагностики головокружіння при базилярній або вестибулярній мігрені.
ЕКГ – моніторинг (обов’язково) – Проводиться для диференційної діагностики несистемного головокружіння кардіогенного походження
Мониторинг артеріального тиску (АТ-моніторинг) (обов’язково) – Проводиться для диференційної діагностики несистемного головокружіння кардіогенного походження
Ультразвукове транскраніальне допплерографічне дослідження судин головного мозку (УЗТДГ) (обов’язково) – Проводиться за підозри на цереброваскулярну недостатність.
Отоскопія (обов’язково) – При підозрі на патологочні процеси в області внутрішнього вуха.
Аудіограмма (за потреби) – Аудіограма необхідна, якщо пацієнта турбують персистуючі головокружіння з обертанням (десятки хвилин), шум у вухах або за підозри порушення слуху
Вестибулометрія (обов’язково)

Вестибулометрія – це діагностика стану вестибулярного апарату. За допомогою цієї процедури можна визначити його функціональність, а також виявити відхилення і ураження. Лікарі призначають її людям, у яких підозрюють порушення вестибулярного апарату. Також вона рекомендована для професійних тестів у льотчиків, моряків, космонавтів і представників інших професій, де потрібна хороша координація рухів.

Вестибулометрія включає ряд тестів, кожен з яких виявляє певну реакцію і дозволяє вимірювати функціональність вестибулярного аналізатора.

Калорична проба

У слуховий канал повільно вводиться тепла або холодна вода. У нормі через 25-30 секунд після такого впливу виникає ністагм – довільне коливання очей. Він повинен тривати близько 1 мінуси. Якщо ністагму немає – це ознака зниження рівня збудливості аналізатора.

Пресорна

У вушний канал подають повітря за допомогою груші або спеціального циліндра, а потім по черзі згущують і розріджують його. Якщо з’являється ністагм – у пацієнта є фістула між середнім і внутрішнім вухом.

Обертальна

Людину садять в спеціальне крісло і роблять по 10 обертань в кожну сторону. Очі при цьому повинні бути закриті, руки на підлокітниках. По закінченню тесту випробовуваний повинен відкрити очі і сфокусувати погляд на пальці лікаря. При цьому відраховують час ністагму – в нормі це 30 секунд. Якщо менше – збудливість лабіринту пригнічена, більше – загострена.

Отолітна реакція Воячека

Пацієнт сидить на руховому стільці з закритими очима, нахиливши голову на 90 °. За 10 секунд роблять 5 обертань, потім чекають 5 секунд, і пацієнт піднімає голову, відкриває очі. Якщо у людини після цієї проби паморочиться голова, підступає нудота, виділяється холодний піт – можлива патологія вестибулярного апарату

Оптокінетична

Пацієнта просять стежити за об’єктом, що рухається, попередньо вдягнувши на нього спеціальні окуляри. Інфрачервоні датчики відслідковують переміщення зіниць, їх швидкість і точність. Ці дані передаються на комп’ютер для подальшого аналізу.

УЗД щитовидної залози (за потреби) – Проводиться для диференційної діагностики системного та несистемного головокружіння
УЗД органів черевної порожнини (за потреби) – Проводиться для диференційної діагностики системного та несистемного головокружіння
УЗД надниркових залоз (за потреби) – Проводиться для диференційної діагностики системного та несистемного головокружіння
УЗД органів малого тазу (за потреби) – Проводиться для диференційної діагностики системного та несистемного головокружіння
КТ пірамідок скроневих кісток (за потреби)

Комп’ютерна томографія скроневих кісток – неінвазивний і найбільш ефективний метод діагностики даної анатомічної зони. КТ дає вичерпну інформацію про будову і стан скроневих кісток, соскоподібного відростка, пористих структур, а також середнього і внутрішнього вуха, слухового проходу. На знімках видно навіть незначні морфологічні зміни і новоутворення. Рентгенографія менш інформативна, а МРТ не підходить для обстеження кісткових структур. Показання до проведення КТ скроневих кісток:

для верифікації периферичного головокружіння
травми і переломи;
гострі запальні захворювання, наприклад, отит;
дегенеративні зміни кістки;
новоутворення різного характеру;
абсцеси та інфекції;
отосклероз;
крововилив в м’які тканини скроневої області.

МРТ головного мозку і шийного відділу хребта (обов’язково)

Діагностика головокружіння МРТ головного мозку і шийного відділу. За підозри на цереброваскулярну недостатність – дослідження церебральної гемодинаміки (ангіографія), а також застосування низки методів нейровізуалізації (МРТ,зокрема з імпульсними послідовностями FIESTA). Згідно з рекомендаціями Американської колегії радіологів (ACR, 2018), усі варіанти системного головокружіння потребують верифікації з використанням МРТ.

Встановлення клінічного діагнозу

Проведення диференційної діагностики

Традиційно диференційна діагностика ґрунтується на точному характері основної скарги (тобто на розрізненні головокружіння (dizziness) від несистемного та системного головокружіння (vertigo). Однак непослідовність описів скарг пацієнтами і низька специфічність симптомів роблять це ненадійним. Кращий підхід надавати більшу вагу появі та часу появи симптомів, тригерам, супутнім симптомам і результатам, особливо отологічним і неврологічним.

Деякі сукупності знахідок є дуже характерними (див. таблицю «Деякі причини головокружіння та головокружіння»), особливо ті, які допомагають диференціювати периферичні та центральні вестибулярні розлади.

Периферичне головокружіння: вушні симптоми (наприклад, шум у вухах, повнота, втрата слуху) зазвичай вказують на периферичний розлад. Симптоми зазвичай нападоподібні, важкі та епізодичні; стійке головокружіння рідко є наслідком периферичного головокружіння. Втрата свідомості не пов’язана із головокружінням внаслідок ураження периферичного вестибулярного апарату.

Центральне головокружіння: вушні симптоми виникають рідко, але порушення ходи/рівноваги є поширеним явищем. Ністагм не пригнічується зоровою фіксацією.

Деякі причини головокружіння

Причина	Клінічна картина	Діагностичний підхід
Периферичне головокружіння
Доброякісне позиційне пароксизмальне головокружіння (ДППГ)	Сильні, короткі ( < 1 хвилини) напади головокружіння, викликані рухами голови в певному напрямку. Ністагм, який має латентність від 0 до 30 секунд, викликає втому та є торсійним. Лінзи Френзеля необхідні для запобігання фіксації зору. Слух не порушений, неврологічний статус без патології	Діагностичний маневр Дікса – Холпайка: виражений горизонтально-ротаторний ністагм в обидва боки при закиданні голови назад та пасивних поворотах її в сторони, з боку інших черепно-мозкових нервів – без патології.
Хвороба Меньєра	Характеризується нападами сильного головокружіння, що супроводжується блюванням, шумом у вусі, зниженням слуху, відчуттям тяжкості та стиснення у вусі. Тривалість – від декількох днів до тижнів. Можливі падіння. Свідомість не порушується, але може спостерігатися відчуття нереальності.	Аудіограмма МРТ
Вестибулярний нейроніт (імовірна вірусна причина)	Напад сильного головокружіння з нудотою, блюванням і постійним ністагмом на ураженій стороні, який триває від 7 до 10 днів. Ністагм односпрямований, горизонтальний і спонтанний, з прискореними коливаннями в напрямку неураженого вуха. Відсутність супутнього шуму у вухах або втрати слуху є ознакою вестибулярного нейроніту і допомагає відрізнити його від хвороби Меньєра , а також від лабіринтиту . Стан повільно покращується протягом кількох днів або тижнів після першого епізоду. Деякі пацієнти мають залишкові порушення рівноваги, особливо при швидких рухах голови, ймовірно, через стійке пошкодження вестибулярного апарату.	Іноді тільки клінічне обстеження Аудіограмма Вестибулометрія Іноді МРТ Головокружіння при нейроніті можна диференціювати від ДППГ за допомогою маневру Дікса-Холпайка
Лабіринтит (вірусний або бактеріальний)	Сильне головокружіння та ністагм. Нудота і блювання Шум у вухах. Втрата слуху різного ступеня. Часто – біль і лихоманка.	Аудіометрія КТ скроневої кістки при підозрі на гнійну інфекцію МРТ головного мозку у разі односторонньої втрати слуху та шуму у вухах
Середній отит (гострий або хронічний, іноді з холестеатомою)	Лихоманка, біль у вусі, зниження слуху, серозно-гнійна оторея,	Отоскопія – набряк, еритематозність барабанної перетинки з нечіткими контурами та зміщенням світлового рефлексу). Пневматична отоскопія показує слабку рухливість барабанної перетинки. При підозрі на холестеатому – КТ для виключення утворення нориці півколового каналу
Травма (наприклад, розрив барабанної перетинки, забій лабіринту, перилімфатична фістула, перелом скроневої кістки, постконтузія)	В анамнезі достовірна наявність травми Інші клінічні знахідки залежно від місця та ступеня пошкодження	Іноді тільки клінічне обстеження Іноді КТ скроневої кістки
Вестибулярна шваннома (акустична невринома)	Повільно прогресуюча одностороння втрата слуху, шум у вухах, головокружіння, порушення рівноваги Рідко – оніміння обличчя та\або слабкість м’язів обличчя	Аудіометрія МРТ головного мозку у разі значної асиметрії слуху або одностороннього шуму у вусі
Центральне головокружіння
Крововилив або інфаркт стовбура мозку	Раптовий початок. Ураження кохлеарної артерії може спричинити вушні симптоми.	Негайно МРТ головного мозку (якщо немає можливості – КТ)
Мігрень	Епізодичне повторюване головокружіння, зазвичай без односторонніх слухових симптомів (може мати шум у вухах, який зазвичай є двостороннім). Можливо, головний біль, але часто особиста або сімейна історія мігрені. Можлива світлобоязнь, фонофобія, зорова або інша аура, що допомагає встановити діагноз.	Зазвичай клінічне обстеження, але за потреби проводиться нейровізуалізація, щоб виключити інші причини Іноді пробна профілактика мігрені
Розсіяний склероз	Головокружіння у поєднанні з різними руховими та сенсорними порушеннями ЦНС з ремісіями та повторними загостреннями	МРТ з гадолінієм
Розшарування хребетної артерії	Головокружіння + болі в області шиї та голови	УЗДГ інтра- та екстракраніальних судин Магнітно-резонансна ангіографія
Вертебробазилярна недостатність	Переривчасті короткі епізоди головокружіння, іноді з дроп-атаками, розладами зору, сплутаністю свідомості	Магнітно-резонансна ангіографія
Неситемне головокружіння
Анемії	Головокружіння+ блідість, слабкість, іноді гемопозитивний стілець	Загальний аналіз крові
Гіпоглікемія	Головокружіння+ пітливість, нудота, відчуття жару, занепокоєння, тремтіння, серцебиття і, можливо, відчуття голоду та парестезії	Аналіз крові на глюкозу
Гіпотензія (спричинена серцевими розладами, антигіпертензивними засобами, втратою крові, дегідратацією або синдромами ортостатичної гіпотензії, включаючи синдром постуральної ортостатичної тахікардії та інші дисавтономії)	Симптоми виникають при вагусному подразненні (наприклад, при сечовипусканні), але не при русі голови або в положенні лежачи Прояв, який, можливо, залежить від причини (наприклад, крововтрата, діарея)	Ортостатичні проби ЕКГ
Гіпоксемія	Головокружіння + тахіпное Часто захворювання легенів в анамнезі	Пульсоксиметрія
Сифіліс	Хронічні симптоми з двосторонньою втратою слуху, флюктуацією, з епізодичним головокружіннями	Аудіометрія Серологічна обстеження на сифіліс
Розлади щитовидної залози	Головокружіння + Зміна ваги непереносимість тепла або холоду	Тестування функції щитовидної залози
Психогенні головокружіння	Симптоми хронічні, короткочасні, рецидивуючі Не пов’язані з рухом або положенням, але можуть виникнути під час стресу Неврологічний та отологічний огляди в нормі Спочатку у пацієнта може бути діагностована периферична вестибулярна дисфункція,відсутня реакція на належне лікування	Тільки диспансеризація

Встановлення причини і діагнозу, що спричинило головокружіння

Приклади формулювання діагнозу:

Ускладнений каналолітіаз, доброякісне позиційне пароксизмальне головокружіння.

Хвороба Меньєра, головокружіння.

Консультації фахівців

Консультація сімейного лікаря (обов’язково)

Консультація сімейного лікаря при головокружінні є важливою, оскільки головокружіння може бути симптомом різних медичних станів та проблем. Сімейний лікар грає ключову роль у таких ситуаціях:

Діагностика: Головокружіння може мати різні причини, включаючи проблеми з серцем, патології внутрішнього вуха, низький кров’яний тиск, інфекції, стрес, мігрень, проблеми з шийним відділом хребта тощо. Сімейний лікар проведе оцінку і визначить, чи є головокружіння частиною більшої медичної проблеми.

Визначення ризиків: Лікар може оцінити медичну історію, фактори ризику та інші обставини, які можуть впливати на ваше становище, і рекомендувати подальші дії або додаткові обстеження.

План лікування та управління: Після діагностики лікар може розробити план лікування або управління головокружінням. Це може включати в себе призначення ліків, фізіотерапію, рекомендації щодо стилю життя, які допоможуть зменшити ризик головокружіння і покращити ваше самопочуття.

Психологічна підтримка: Головокружіння може бути вираженим і супроводжуватися тривожністю чи панікою. Сімейний лікар може надати психологічну підтримку та поради з управління стресом, пов’язаним із станом.

Моніторинг і спостереження: Лікар може провести подальший моніторинг вашого стану та ефективності лікування, а також налаштувати план лікування відповідно до патології, направити пацієнта на консультацію до необхідних спеціалістів.

Загалом, консультація сімейного лікаря при головокружінні допомагає отримати професійну діагностику і лікування.

Консультація кардіолога (обов’язково) – Для проведення диференційної діагностики між системним і несистемним головокружінням, пов’язаним із патологією серцево-судинної системи.
Консультація отоларинголога (обов’язково) – Консультація отоларинголога може бути важливою при головокружінні, особливо якщо головокружіння супроводжується проблемами з внутрішнім вухом.
Консультація нейрохірурга (за потреби)

Консультація нейрохірурга може бути необхідною при головокружінні в деяких випадках, особливо якщо інші медичні фахівці не можуть точно визначити причину цього стану. Ось деякі можливі причини, для яких може бути рекомендована консультація нейрохірурга:

Пухлини головного мозку: Пухлини головного мозку можуть викликати головокружіння як один із симптомів. Нейрохірург може розглядати можливість наявності пухлини, а також необхідність проведення хірургічного втручання для її видалення.

Судинні проблеми: Проблеми з судинами головного мозку, такі як аневризми чи судинні мальформації, можуть спричиняти головокружіння. Нейрохірург може допомогти визначити стан судин та необхідність хірургічного лікування.

Хірургічне лікування: У деяких випадках, якщо причина головокружіння пов’язана з структурними аномаліями чи патологією, яку можна лікувати хірургічно, нейрохірург може розглянути можливість операції для поліпшення стану пацієнта.

Варто зауважити, що консультація нейрохірурга зазвичай є останнім етапом обстеження після того, як інші медичні спеціалісти провели необхідні обстеження і діагностику.

Консультація психотерапевта (за потреби) – Для проведення диференційної діагностики між психогенним головокружінням та іншими видами головокружіня

Призначення лікування

Немедикаментозне лікування.

Збалансована дієта: Дотримання збалансованої дієти може допомогти у підтримці здоров’я і запобіганні головокружінням. Слід уникати пропусків їжі і споживайте різноманітні продукти, включаючи фрукти, овочі, повноцінні злаки та білки.

Гідрація: Помірна гідрація важлива для здоров’я. Недостатнє споживання води може призводити до головокружіння. Необхідно споживати достатньо рідини протягом дня.

Регулярна фізична активність: М’язи шиї та спини мають важливе значення для збереження стабільності та балансу. Регулярні фізичні вправи можуть поліпшити м’язову силу та координацію.

Уникання стресу: Стрес може бути однією з причин головокружіння. Слід вивчити методи управління стресом, такі як релаксація, медитація, йога або глибоке дихання.

Збереження регулярного режиму сну: Достатній сон є важливим для фізичного та психічного здоров’я. Слід намагатися спати протягом 7-9 годин на ніч.

Уникати алкоголю та куріння: Алкоголь та куріння можуть сприяти головокружінню.

Збереження правильної позиції голови: Постарайтеся уникати довгого сидіння з нахилом голови, особливо вниз. Це може допомогти у запобіганні головокружінням, пов’язаним із шийним відділом хребта.

Моніторинг та звітність: Ведення журналу головокружінь може допомогти та лікарю визначити потенційні тригери та патерни, що спричиняють головокружіння.

Вестибулярна гімнастика – це комплекс вправ і завдань, які пацієнт виконує протягом певного часу й з певним інтервалом, що дозволяють:

якщо буде потреба, контролювати патологію порушення вестибулярного апарата;
зменшити імовірність ушкоджень у випадку падіння від головокружіння;
швидко пристосуватися до нового місця перебування пацієнта й до нових умов;
знизити або повністю усунути прояви патології – головокружіння, нудоту;
простіше переносити тривалі поїздки й інші труднощі;
збільшити приплив крові до органів головного мозку, тим самим сприяти більшому насиченню його киснем;
якість життя після перенесених неврологічних захворювань;
покращити чіткість зору;
тренувати рівновагу пацієнта. Лікування і реабілітація: Важливо дотримуватися рекомендацій лікаря щодо прийому ліків та реабілітаційних процедур, якщо такі призначені.

Увесь комплекс приблизної вестибулярної фізкультури ділиться за частиною тіла (чи органу), для якої призначені вправи. Усі завдання виконуються по 5-10 разів, з інтервалом у декілька хвилин.

Завдання для очей

Протягом декількох секунд дивитися нагору, потім опустити погляд вниз і сконцентрувати увагу на якому-небудь предметі на якийсь час.
Відвести погляд убік, потім – в інший бік. Поступово прискорювати ритм, виконуючи завдання протягом 30 секунд.
Витягнути руку вперед від кінчика носа, при цьому погляд концентрувати на якомусь із пальців витягнутої руки, потім – на кінчику носа.
Фіксувати погляд на предметі на стіні, а потім повільно кивати головою, не відводячи при цьому погляду.
Не відводячи очей від предмета на стіні зробити ту ж саму вправу, але з поворотами голови вліво і вправо.

Завдання для голови

Очі відкриті. Зробити повільні нахили голови вперед — назад, уліво- вправо, поступово прискорюючись.
Зробити кругові рухи головою.
Повернути голову вправо й сконцентрувати погляд на одному предметі, не кліпаючи декілька секунд, потім повернути голову в іншу сторону.
Робити повороти головою з одночасним підняттям і опусканням плечового суглоба.

Завдання в положенні стоячи

Виконати присідання, при цьому тримаючись за яку-небудь опору.
Зробити нахили тулуба в різні сторони, при цьому зір сконцентрований на одному предметі.
Встати на носочки, руки підняти вгору, потім повільно опуститися на всю стопу, руки опустити – повторити 5 — 10 разів.
Встати на одну ногу, намагаючись втриматися як модно довше, на початку можна контролювати рівновагу за допомогою опори поруч.
Взяти в руки кульку або м’ячик (при відсутності – будь-який інший м’який предмет), потрібно робити перекидання даним предметом з однієї руки в іншу на рівні очей, щоб погляд фокусувався на предметі прямо.
Встати на коліно й утримувати таке положення протягом максимально можливого часу.
Пройти по кімнаті вперед спиною.
Встати рівно, ноги разом, голову закинути назад і закрити очі, руки можна відвести в сторони, потрібно протриматися, не ворушачись, протягом 30-40 секунд.

Крім виконання гімнастичних завдань відмінний ефект для відновлення вестибулярного апарата від запаморочень дають часті прогулянки на свіжому повітрі.

Медикаментозне лікування.

Загальні принципи терапії гострого головокружіння

Неспецифічна терапія має симптоматичну дію у вигляді «заспокоєння» вестибулярних функціональних центрів у так званому «тринейронному колі» вестибулоокулярного рефлексу. Майже всі засоби симптоматичної терапії мають седативну дію. Може бути використаний:

Бензодіазепіни → потенціювання ГАМКергічної депресії
Антихолінергічні засоби → центральні мускаринові М 2 рецептори
Антигістамінні препарати → центральні H 1 і H 2 рецептори
Група протиблювотних засобів → антагоністи дофаміну та антисеротонінергічні засоби

Використовуйте в перші дні гострої односторонньої периферичної вестибулопатії (вестибулярної нейропатії), під час гострої фази розладу стовбура мозку (бляшки РС, інфаркт стовбура мозку тощо), для запобігання заколисування і, якщо необхідно, перед маневрами полегшення для доброякісного позиційного головокружіння. Огляд неспецифічних терапевтичних засобів можна знайти в таблиці «Медикаментозна терапія гострого головокружіння» .

Доцільно при гострому головокружінні, яке супроводжується блювотою і сильною нудотою використовувати:

В/в краплинно 1 ампула дименгідринату (еквівалентно 62 мг) у 250–500 мл NaCl 0,9% до 3/день.
Бажана супутня (легка) седація .

NB! Однак майте на увазі, що симптоми (особливо ністагм) пригнічуються, і в результаті клінічний огляд і калоричний тест можуть бути хибно інформативними.

Медикаментозна терапія гострого головокружіння

Препарат	Режим дозування	Можливі побічні ефекти	Застереження
Дименгідринат (антигістамінний препарат)	50 мг перорально 3-4 рази на добу 62 мг (= 1 ампер) внутрішньовенно в 250 мл NaCl 0,9% 3 рази на добу	Седативний ефект, сонливість, сухість у роті	Бронхіальна астма, закритокутова глаукома, гіпертрофія передміхурової залози з утворенням залишкової сечі
Клоназепам (ГАМК-агоніст, представник групи бензодіазепінів )	0,5 мг перорально 2 рази на добу	Седативний ефект, сонливість, можливість розвитку залежності	Розлади дихання, наркоманія в минулому, міастенія, синдром апное сну
Для запобігання заколисування: скополамін (антихолінергічний препарат)	Пластир 1,5 мг	Дезорієнтація, сплутаність свідомості (особливо у літніх людей), сухість у роті	Деменція , AV-блокада, закритокутова глаукома
Протиблювотний засіб для хіміотерапії Ондансетрон (група блокаторів 5- НТ3 (серотонінових) рецепторів)	4–8 мг перорально 2 рази на добу або 32 мг внутрішньовенно на добу	Запор	Печінкова недостатність

ДППГ (доброякісне позиційне пароксизмальне головокружіння)

Основним діагностичним та одночасно лікувальним інструментом у разі наявності ДППГ є маневр Дікса – Холлпайка та вдосконалений маневр Еплі, який є лікувальною процедурою, що змушує отоліти під силою тяжіння переміститися із заднього півколового каналу в мішечок.

Кожен з пунктів цього маневру повинен тривати не менш ніж 30 секунд або ж до повного зникнення головокружіння. Каналолітіаз найчастіше виникає в задньому півколовому каналі. Але є випадки, коли отоліти потрапляють у горизонтальний канал – це некласичний вид ДППГ, при якому пацієнти скаржаться на появу характерного головокружіння при нахилах голови вперед та назад. У цьому разі застосовують прийом Лемперта. Маневри є ефективними у 95%.

За декілька днів до виконання лікувального маневру Еплі призначають бетагістину дигідрохлорид у формі сиропу по 1 мл тричі на день, розчин діазепаму 0,5% – 2,0 мл в/в, розчин метоклопраміду 0,5% – 2,0 мл в/м. Для продовження терапії амбулаторно рекомендовано призначати бетагістину дигідрохлорид по 0,016 г тричі на день протягом наступного місяця та толперизон у дозі 0,15 г тричі на день з метою міорелаксації вторинно напружених м’язів шийного відділу хребта, а також вестибулярну гімнастику.

Хірургічне лікування проводиться за відсутності ефекту від проведення консервативного лікування. Ідея операції полягає у перекритті просвіту ураженого каналу, щоб унеможливити рух частинок та подразнення рецепторного апарату каналу.

Гостра периферична вестибулопатія

До 2 діб:

повний спокій,
симптоматичне лікування (вестибулярні супресори — метоклопрамід, діазепам);
метилпреднізолон — 100 мг/добу.

Після 2 діб:

вестибулярна гімнастика,
метилпреднізолон (2 дні — 8 мг/добу; 2 дні — 60 мг/добу; 2 дні — 40 мг/добу; 2 дні — 20 мг/добу),
бетагістин — 48 мг/добу

Гостра рецидивуюча вестибулопатія

Вестибулярна гімнастика,
метилпреднізолон (2 дні — 80 мг/добу; 2 дні — 60 мг/добу; 2 дні — 40 мг/добу; 2 дні — 20 мг/добу),
бетагістин — 48 мг/добу.

Хвороба Мненьєра

Лікування проводиться в умовах ЛОР-стаціонарів всіх рівнів.

В гострому періоді:

1. Ліжковий режим.

2. Атропін 1,0 + димедрол 1,0 в\м + папаверин 2,0 при підвищеному артеріальному тиску або кофеїн при зниженому тиску.

3. Безсольова дієта з обмеженням рідини і вуглеводів.

Міжнападовий період:

1. Дегідраційна терапія (внутрішньовенне введення соди: 120 – 150 мл 5 – 7 % розчину натрію гідрокарбонату, 15 вливань на курс, розчинів глюкози), сечогінні засоби.

2. Вазокоригуючи препарати (кавінтон, ніцерголін).

3. Нейролептики, транквілізатори (внутрішньом’язово 2 мл 2,5 % розчину піпольфену або 2 мл 1 % димедролу, 1 мл 1 % розчину аміназину).

4. Меатотимпанальне введення 1 – 2 мл 1 – 2 % розчину новокаїну, 0,5 мл 0,2 % розчину платифіліну або 0,1 % розчину атропіну.

5. Бетагістин по 16 мг 3 рази на добу протягом до 3-х місяців.

При відсутності ефекту від консервативної терапії виконують хірургічне втручання – декомпресію ендолімфатичного міхура, у випадку її неефективності і при глухоті на хворе вухо ставиться питання про деструктивні втручання – лабіринтектомію.

Центральне головокружіння

Лікування основного захворювання (корекція артеріального тиску, антиагреганти, лікування розміяного склерозу та ін.)
Бетагістин 48 мг/добу.

Психогенне головокружіння

Перший етап: вестибулярна і дихальна гімнастика, психотерапія.

Другий етап: селективні інгібітори зворотнього захвату серотоніну (наприклад, пароксетин, початкова доза 10 мг, збільшувати кожні 7 днів до максимальної 60 мг)

Компенсація вестибулярної дисфункції залежить від сенсорних імпульсів, що надходять від візуальних і пропріоцептивних джерел, а також неушкодженої частини вестибулярного апарату. Поліпшенню вестибулярної компенсації сприяє посилення візуальних, пропріоцептивних і залишкових вестибулярних імпульсів. Будь-які чинники, здатні підсилити ці імпульси, слід рекомендувати пацієнту, а ті фактори, які послаблюють їх, необхідно виключити.

Лікар має заохочувати пацієнта до активної тактики лікування. Це особливо важливо в ранній фазі відновлення після захворювання, коли пацієнт воліє лежати один в абсолютно темному приміщенні. До факторів, що сприяють більш швидкій реабілітації хворих із вестибулярною дисфункцією, відносять ранню мобілізацію, активні й пасивні рухи, велику площу опори, тести на виконання тонких рухів, візуальні стимули. До факторів, що негативно впливають на вестибулярну адаптацію, відносять іммобілізацію, напівтемряву, самотність, застосування препаратів із седативною дією.

Один із найбільш складних напрямків у вирішенні проблеми головокружіння — оптимізація лікувальних заходів, зокрема застосування раціональної фармакотерапії. Для лікування головокружіння використовують велику кількість медикаментів різних терапевтичних груп, однак небагато з них виявляє дійсно підтверджену в клінічних дослідженнях вестибулолітичну дію.

Цікавий феномен описали D. Shremmer et al. (1999): застосування комбінації низьких доз цинаризину та дименгідринату (20/40 мг двічі на день) дозволяє підвищити ефективність лікування головокружіння в 1,8 раза порівняно із застосуванням монопрепаратів у стандартних дозах (50 мг цинаризину двічі

на день, 100 мг дименгідринату двічі на день). Очевидно, що зниження ефективної дози лікарських засобів сприяє підвищенню безпеки лікування.

У дослідженні V. Otto et al. (2008) лікування впродовж чотирьох тижнів комбінацією цинаризину та дименгідринату (20/40 мг тричі на день) виявилося у 3,5 рази ефективнішим за терапію бетагістином у дозі 12 мг тричі на день.

A.W. Scholtz et al. (2016) провели дослідження ефективності комбінації цинаризину (20 мг) і дименгідринату (40 мг) в умовах реальної клінічної практики при залученні 1275 пацієнтів із 433 медичних практик Німеччини. Близько третини учасників раніше приймали інші препарати для лікування головокружіння (гомеопатичні засоби, бетагістин, гінкго білоба тощо), але вони були скасовані через неефективність.

На момент заключного візиту загальна ефективність терапії була оцінена як дуже висока у 40% пацієнтів (практично повне регресування симптомів) та висока – у 45% (значне зменшення симптомів); поліпшення відсутнє або ж було незначущим у 2 і 13% хворих відповідно. Погіршення симптомів не спостерігалося у жодному випадку. За результатами клінічних досліджень та даних реальної клінічної практики, комбінація цинаризину (20 мг) і дименгідринату (40 мг) забезпечує швидке полегшення симптомів та може розглядатися як засіб першої лінії у лікуванні головокружіння, зокрема на етапі до встановлення повного діагнозу (Scholtz et al., 2016).

Таким чином, для досягнення успіху в лікуванні головокружіння необхідний індивідуальний підхід до кожного пацієнта і поєднання фармакологічної, вестибулярноадаптаційної терапії, психотерапії та фізіотерапії, а за необхідності — хірургічне лікування.

Хірургічне лікування.

Головокружіння, як правило, не лікується хірургічно. Воно може бути симптомом різних захворювань і станів, які не потребують хірургічного лікування.

Лікування може включати фармакологічну терапію, фізіотерапію, фізичну реабілітацію, вправи для зміцнення рівноваги та інші методи, спрямовані на полегшення симптомів та покращення якості життя пацієнта.

Хірургічне втручання зазвичай застосовується лише в рідких випадках, коли інші методи лікування не ефективні і існують вагомі медичні показання для операції, наприклад, при важких порушеннях внутрішнього вуха, травмах, пухлинах ЦНС. Рішення про хірургічне втручання завжди повинно прийматися на основі індивідуальних характеристик та діагнозу пацієнта спільно з медичним фахівцем.

Консультування та підтримка

Поясніть пацієнту результати діагностичних тестів та встановлену підозру на гостре головокружіння
Розкажіть пацієнту про природу захворювання, його можливі причини та перебіг.
Визначте план регулярного спостереження та контролю симптомів.
Забезпечте пацієнта інформацією про рекомендований режим дня, раціон харчування та фізичну активність.
Підкресліть важливість звітування про будь-які зміни в симптомах та ефективності лікування.
Відповідайте на запитання пацієнта та надавайте підтримку у вигляді посилань на релевантні джерела інформації або підтримуючих груп.
Обговоріть різні методи лікування, включаючи медикаментозні, фізіотерапевтичні, симптоматичні методи терапії, хірургічне лікування
Заплануйте регулярні візити для оцінки ефективності лікування, контролю симптомів та визначення подальших кроків.

Пояснення процедури вестибулометрія	Враховуючи Ваші симптоми, ми рекомендуємо провести Вам вестибулометрію. Вестибулометрія – це діагностика стану вестибулярного апарату. За допомогою цієї процедури можна визначити його функціональність, а також виявити відхилення і ураження. Лікарі призначають її людям, у яких підозрюють порушення вестибулярного апарату. Також вона рекомендована для професійних тестів у льотчиків, моряків, космонавтів і представників інших професій, де потрібна хороша координація рухів. Вестибулометрія – комплексне дослідження, яке включає в себе кілька видів тестів. Щоб перевірити вестибулярний апарат, лікарям доводиться задіяти різні методики: пацієнта обертають в спеціальному кріслі, змушують стежити очима за рухомою мішенню, подають йому у вуха воду і повітря. Результати проб потім аналізує спеціальна комп’ютерна програма. Коли проводиться вестибулометрія, лікарі досліджують різні спонтанні реакції пацієнта. Процес їх тестування складається з таких етапів: Пацієнта занурюють в певні умови – обертання, нахили, зміщення центру ваги. Просять виконати різні дії – стежити очима, вказувати, тримати рівновагу. Впливають різними подразниками – повітря, вода у вуха. Фіксують реакції. Аналізують результати. Для максимально точного визначення функціональності вестибулярного апарату потрібно провести кілька тестів – чим більше, тим краще. Загалом, вестибулометрія – це інструмент для точної діагностики та лікування головкружіння, і вона допомагає лікарю зрозуміти, що відбувається з Вашим вестибулярним апаратом і як його можна покращити, щоб Ви почувалися краще.
Поясніть пацієнту результати діагностичних тестів та встановлену підозру на гостре головокружіння	Пояснення результатів вестибулометрії пацієнту при головкружінні може бути складним завданням, оскільки це може включати технічну мову і поняття, які не є зрозумілими для пацієнта. Важливо пояснити результати в простий і доступний спосіб. Ось деякі загальні пункти, які варто включити в пояснення: Підтвердження головкружіння: Почніть з того, щоб підтвердити, що пацієнт дійсно відчуває головкружіння і що це справжня проблема, яку Ви досліджуєте. Загальний стан вестибулярного апарату: Розкажіть пацієнту, як функціонує вестибулярний апарат і як він пов’язаний з балансом і координацією. Значення тесту: Поясніть, що вестибулометрія – це тест, який допомагає визначити, як добре працює вестибулярний апарат. Це допомагає встановити, чому саме виникає головкружіння. Результати тесту: Перейдіть до результатів конкретної вестибулометрії. Якщо результати позитивні (тобто виявлені аномалії), поясніть, що це може свідчити про проблеми у вестибулярному апараті. Якщо результати негативні (тобто нормальні), поясніть, що це може вказувати на інші можливі причини головкружіння, які потребують подальшого дослідження. Наступні кроки: Обговоріть з пацієнтом, які будуть наступні кроки. Це може включати консультацію з іншими спеціалістами, додаткові тести або план лікування, який зазвичай формується на основі результатів вестибулометрії та інших діагностичних методів. Відповіді на запитання: Запитайте пацієнта, чи є у нього питання або незрозумілості щодо результатів або подальшого лікування.
Розкажіть пацієнту про природу захворювання, його можливі причини та перебіг.	Розуміння природи головокружіння допоможе Вам краще усвідомити, що відбувається в вашому організмі. Головокружіння – це симптом, який описує відчуття руху або обертання навколо себе, незалежно від того, чи ви дійсно рухаєтесь. Головокружіння зазвичай пов’язане з роботою вестибулярного апарату. Вестибулярний апарат – це складна система внутрішнього вуха, яка відповідає за Ваш баланс і координацію. Він реагує на рухи та зміни позиції вашого тіла і надсилає сигнали до мозку для підтримки рівноваги. Головокружіння може бути різного типу. Відчуття головокружіння може бути схожим на обертання, коливання, плавання чи гойдання. Деякі люди відчувають, що все обертається навколо них, тоді як інші відчувають, що вони самі обертаються. Головокружіння може бути спричинене різними факторами, такими як проблеми з вестибулярним апаратом, низький рівень цукру в крові, анемія, стрес, захворювання серця або проблеми із центральною нервовою системою. Іноді головокружіння може бути наслідком прийому певних лікарських засобів або інших факторів. Головокружіння може виникати в різний час і в різних ситуаціях. Деякі люди відчувають головокружіння під час руху, як водіння автомобіля або підйом з ліжка. Інші можуть відчувати його у спокійному стані. Головокружіння може бути тимчасовим і проходити самостійно, але також може бути сигналом про більш серйозні проблеми, якщо воно триває постійно. Якщо головокружіння стає частим або триває довше, ніж зазвичай, важливо звернутися до лікаря для обстеження і визначення причини. Завжди намагайтеся розуміти своє тіло і слухати сигнали, які воно Вам надсилає. Якщо у Вас є головкружіння або інші тривожні симптоми, не соромтеся звертатися до фахівця для консультації і діагностики. Вчасна діагностика та лікування можуть допомогти вирішити проблему та покращити Ваше самопочуття.
Визначте план регулярного спостереження та контролю симптомів.	План регулярного спостереження та контролю симптомів при головокружінні може бути важливим для визначення змін у Вашому стані та вчасного реагування на них. Ось загальний план, який можна використовувати: Ведення щоденного журналу симптомів: Записуйте щоденно всі симптоми головокружіння, включаючи час початку та тривалість епізоду, супровідні симптоми (наприклад, втрата рівноваги, тощо), та обставини, які передували або спричинили головокружіння. Моніторинг факторів, що впливають: Записуйте, що може спричиняти або погіршувати головокружіння, такі як окремі їжа, стрес, фізична активність, зміни погоди і так далі. Реєстрація лікування: Якщо вам призначено ліки, ведіть запис про їх прийом. Записуйте дозу, час і вплив лікування на симптоми. Регулярні лікарські консультації: Зустрічайтесь із своїм лікарем згідно з рекомендаціями (через 14 днів після призначеного лікування, далі – індивідуально). Розмовляйте про ваші симптоми та будь-які зміни в них. Додаткові обстеження та діагностика: Якщо головокружіння стає регулярним або сильним, можливо, лікар рекомендує додаткові дослідження, такі як вестибулометрія, МРТ, аудіологічні тести тощо. Зміни в лікуванні: Якщо поточне лікування не принесло полегшення або симптоми погіршилися, зверніться одразу до лікаря для обговорення можливості зміни методів лікування. Дотримуйтесь рекомендацій лікаря щодо лікування, дієти та змін в стилі життя. Не соромтеся звертатися до свого лікаря з будь-якими запитаннями щодо вашого стану. Він може надати додатковий план дій або поради. Записуйте всі питання, спостереження та зміни в Вашому стані. Ретельний моніторинг та співпраця з лікарем допоможуть Вам краще контролювати симптоми головокружіння та підтримувати якість Вашого життя.
Забезпечте пацієнта інформацією про рекомендований режим дня, раціон харчування та фізичну активність.	Збалансована дієта: Дотримання збалансованої дієти може допомогти Вам у підтримці здоров’я і запобіганні головокружінням. Слід уникати пропусків їжі і споживайте різноманітні продукти, включаючи фрукти, овочі, повноцінні злаки та білки. Гідрація: Помірна гідрація важлива для здоров’я. Недостатнє споживання води може призводити до головокружіння. Необхідно споживати достатньо рідини протягом дня. Регулярна фізична активність: М’язи шиї та спини мають важливе значення для збереження стабільності та балансу. Регулярні фізичні вправи та вестибулярна гімнастика допоможуть Вам поліпшити м’язову силу та координацію. Уникання стресу: Стрес може бути однією з причин головокружіння. Слід вивчити методи управління стресом, такі як релаксація, медитація, йога або глибоке дихання. Збереження регулярного режиму сну: Достатній сон є важливим для фізичного та психічного здоров’я. Слід намагатися спати протягом 7-9 годин на ніч. Уникати алкоголю та куріння: Алкоголь та куріння можуть сприяти головокружінню. Збереження правильної позиції голови: Постарайтеся уникати довгого сидіння з нахилом голови, особливо вниз. Це може допомогти у запобіганні головокружінням, пов’язаним із шийним відділом хребта. Моніторинг та звітність: Ведення журналу головокружінь може допомогти Вам та Вашому лікарю визначити потенційні тригери та патерни, що спричиняють головокружіння.
Підкресліть важливість звітування про будь-які зміни в симптомах та ефективності лікування.	Ми просимо Вас повідомляти нам про розвиток у Вас будь-яких можливих нових скарг та симптомів. Повідомляти нам про необхідність прийому будь-яких нових препаратів.
Відповідайте на запитання пацієнта та надавайте підтримку у вигляді посилань на релевантні джерела інформації або підтримуючих груп.	Як пацієнту з головокружінням, Вам може бути корисно ознайомитися з інформацією про цей стан, його причини, методи діагностики та можливі методи лікування. Ось кілька рекомендацій, що ви можете почитати: Відвідайте веб-сайти асоціацій та фондів, присвячених головокружінню, таких як Vestibular Disorders Association (VEDA) або American Academy of Otolaryngology-Head and Neck Surgery. Ці ресурси надають інформацію про головокружіння, його симптоми та лікування. Багато форумів і спільнот, присвячених головокружінню, мають розділи або теми, де пацієнти обговорюють свої досвіди та можуть рекомендувати книги, які їм допомогли. Деякі пацієнти можуть вести блоги або створювати веб-сайти, де діляться своєю історією та досвідом з головокружінням. Зазвичай, на таких ресурсах можна знайти рекомендації до книг та літератури, які їм допомогли. Пам’ятайте, що індивідуальні історії та досвід пацієнтів можуть бути корисними для розуміння того, як люди впоралися з головокружінням та знайшли способи полегшити свій стан. Але остаточні рекомендації та способи лікування необхідно отримувати у лікаря.
Обговоріть різні методи лікування, включаючи медикаментозні, фізіотерапевтичні, симптоматичні методи терапії, хірургічне лікування	Лікування головокружіння повинно бути направлене не на усунення лише самого симптому, а й на виявлення і усунення причини, яка його викликає. Ось методики, які використовуються для цього:
Заплануйте регулярні візити для оцінки ефективності лікування, контролю симптомів та визначення подальших кроків	Після першого візиту до невропатолога і призначення лікування, необхідно звернутися повторно через 14 днів для оцінки ефективності лікування. В подальшому необхідність і частота візитів буде визначатися індивідуально. Звернення до сімейного лікаря є дуже важливим . Він може бути першим контактним медичним фахівцем, до якого звертається пацієнт для оцінки свого стану здоров’я та постановки діагнозу. Сімейний лікар координує план діагностики та направляє пацієнта до невролога і інших потрібних спеціалістів. При виникненні будь-яких запитань чи погіршення Вашого стану, Ви можете одразу звернутися до нас, не чекаючи наступного терміну візиту.

Завершення консультації

Проведіть узагальнення отриманих даних та запитайте пацієнта, чи ніщо важливе не пропущене
Поінформуйте пацієнта щодо подальшої тактики
Подякуйте пацієнту
Утилізуйте ЗІЗ належним чином і помийте руки

Ключові комунікативні навички

Активне слухання

Підбиття підсумків

Виділення вказівних знаків

Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!

Підписатися на наші сторінки:

Джерела

Товажнянська О. Запаморочення: дві сторони одного симптому [Електронний ресурс] / О. Товажнянська, Т. Ткаченко // https://health-ua.com/. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: https://health-ua.com/multimedia/userfiles/files/2020/Nevro_2_2020/Nevro20%232_web_003-003_______________.pdf.
Невідкладна допомога та ведення пацієнтів із запамороченням [Електронний ресурс] / А. І.Зозуля, А. О. Волосовець, І. С. Зозуля, І. Ю. Бігун // Український медичний часопис. – 2019. – Режим доступу до ресурсу: https://umj.com.ua/uk/publikatsia-169214-nevidkladna-dopomoga-ta-vedennya-patsiyentiv-iz-zapamorochennyam.
Діагностика та лікування доброякісного пароксизмального позиційного головокружіння [Електронний ресурс] / Є. І.Цьома, В. І. Смоланка, Ю. Ю. Чомоляк, О. С. Бобровник // Neuronews. Психоневрологія та нейропсихіатрія. – 2015. – Режим доступу до ресурсу: https://neuronews.com.ua/ua/archive/2015/1%2865%29/article-1467/diagnostika-ta-likuvannya-dobroyakisnogo-paroksizmalnogo-poziciynogo-golovokruzhinnya#gsc.tab=0.
https://www.msdmanuals.com/uk/professional/ear-nose-and-throat-disorders/approach-to-the-patient-with-ear-problems/dizziness-and-vertigo?query=%D0%B7%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D1%80%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F
Cole SR, Honaker JA. Benign paroxysmal positional vertigo: Effective diagnosis and treatment. Cleve Clin J Med. 2022 Nov 1;89(11):653-662. doi: 10.3949/ccjm.89a.21057. PMID: 36319052.
Kim HJ, Park J, Kim JS. Update on benign paroxysmal positional vertigo. J Neurol. 2021 May;268(5):1995-2000. doi: 10.1007/s00415-020-10314-7. Epub 2020 Nov 24. Erratum in: J Neurol. 2021 Feb 23;: PMID: 33231724; PMCID: PMC7684151.
SOPs Neurologie. Fink G, Gold R, Berlit P, ed. 1. Auflage. Stuttgart: Thieme; 2018. doi:10.1055/b-006-149612
Trinus KF., Claussen C.-F. International Clinical Protocol on Vestibular Disorders (Dizziness). Neurootology Newsletter, 2014, Vol. 10, № 1, ISSN 1023-6422
Trinus K.F., Claussen C.-F. Guidelines on dizziness and space orientation disorders. Neurootology Newsletter, 2012, Vol. 9, № 1, 85p. ISSN 1023-6422 Author’s right Ukrainian Certificate #44450 from 25.06.2012

Консультування пацієнта при підозрі на гостре головокружіння / ОСКІ рекомендації

Консультування пацієнта при підозрі на невралгію язикоглоткового нерва / ОСКІ рекомендації

Консультування пацієнта при підозрі на невралгію трійчастого нерва / ОСКІ рекомендації

Консультування пацієнта при підозрі на невропатію лицевого нерва / ОСКІ рекомендації

Консультування пацієнта при підозрі на спинальну м’язову атрофію / ОСКІ рекомендації

Консультування пацієнта при підозрі на Епілепсію / ОСКІ рекомендації

Консультування пацієнта при підозрі на синдром Гійєна-Барре / ОСКІ рекомендації

Ми презентували свій досвід на AMEE 2023

Ми на HealthySimulation – провідному у світі ресурсі з популяризації симуляційного навчання в медичній освіті

Щорічна конференція SESAM 2023

Інформація на сайті
представлена для медичних працівників.
Будь ласка, підтвердіть, що Ви лікар.

Інформація на сайті представлена для медичних працівників. Будь ласка, підтвердіть, що Ви лікар.

Реєструйся та отримай подарунок!

Реєстрація користувачів

Інформація на сайті
представлена для медичних працівників.
Будь ласка, підтвердіть, що Ви лікар.