Резистентна гіпертензія: бій програно?
На сьогоднішній день у розпорядженні лікарів знаходиться великий арсенал антигіпертензивних препаратів. Не дивлячись на це, за офіційними статистичними даними, ефективного контролю артеріального тиску вдається досягти лише у третини пацієнтів.
У кожного десятого пацієнта артеріальний тиск залишається підвищеним (≥140/90 мм рт ст) навіть на тлі комбінованої антигіпертензивної терапії з використанням 3-х препаратів у оптимальних дозах включно з діуретиком. Серед основних причин її розвитку виділяють первинний гіперальдостеронізм, атеросклероз ниркових артерій, апное під час сну, хронічну хворобу нирок. Наявність резистентної гіпертензії сприяє неухильному прогресуванню ураження органів-мішеней (головного мозку, серця, нирок, судин та очей) та зумовлює високий ризик розвитку ускладнень.
Невже бій програно?
Перш ніж діагностувати резистентну гіпертензію упевніться, що Ваш пацієнт:
- отримує раціональну комбінацію антигіпертензивних препаратів у оптимальних дозах з обов’язковим включенням діуретиків (як правило, іАПФ або БРАII+АКК+діуретик)
- регулярно приймає рекомендовані Вами препарати (близько 50% пацієнтів мають низьку прихильність до лікування, що напряму залежить від кількості призначених препаратів)
- дотримується рекомендацій стосовно модифікації способу життя (обмежене вживання солі, менше 5г/добу, та алкоголю)
- не приймає препаратів, які б провокували підвищення артеріального тиску (оральні контрацептиви, судинозвужуючі краплі для носа, нестероїдні протизапальні препарати, циклоспорин, еритропоетин, кортикостероїди, наркотичні препарати, деякі трави)
- не має так званої гіпертензії білого халата (підвищення артеріального тиску під час візитів до лікаря при нормальних значеннях за даними добового моніторування АТ)
- не має ознак вторинної гіпертензії
Якщо Ви виключили усі з перерахованих вище причин або скоригували їх, але артеріальний тиск залишається високим, це значить, що перед Вами дійсно пацієнт з резистентною гіпертензією і час вдатися до наступних дій:
- збільшити дозу тіазидного діуретика або замінити його на тіазидоподібний діуретик (хлорталідон або індапамід) за умови ШКФ≥30 мл/хв або на петльовий діуретик за умови ШКФ<30 мл/хв
- за неефективності попереднього кроку додатково призначити антагоністи мінералокортикоїдних рецепторів (спіронолактон у дозі 25-50 мг/добу або еплеренон у дозі 50-100 мг/добу)
- за наявності протипоказань до призначення антагоністів мінералокортикоїдних рецепторів (ШКФ<45 мл/хв, калій>4,5 ммоль/л) додатково призначити бісопролол у дозі 5-10 мг/добу або доксазозин у дозі 4-8 мг/добу
Наразі ученими продовжується тестування нових груп антигіпертензивних препаратів (донори оксиду азоту, антагоністи вазопресину, інгібітори синтетази альдостерону, інгібітори нейтральної ендопептидази, антагоністи ендотеліну), які дозволять досягти стійкої нормалізації артеріального тиску навіть у найскладніших випадках.
Дана стаття має ознайомлювальний характер. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я. Застосування будь-яких препаратів, що згадані в даній статті, можливе лише за призначенням та наглядом лікаря.
Використана література:
The Task Force for the management of arterial hypertension of the European Society of Cardiology (ESC) and the European Society of Hypertension (ESH). European Heart Journal (2018) 00, 1–98 doi:10.1093/eurheartj/ehy339
Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!
Підписатися на наші сторінки: