Класифікація симуляційних методик в медичній освіті. Світові класифікації імітаційних методик

Класифікація імітаційних методик

Симуляційне навчання – ефективний інструмент для низки завдань, вирішення яких недоцільно або неможливо без застосування цих технологій. Створення класифікацій методик, виробів і технологій є істотною умовою для розвитку будь-якої галузі. Одна з перших класифікацій медичних імітаційних виробів була запропонована ще в 1987 році М.Міллером. У міру прогресу технологій з’являлися нові типи пристроїв, відповідно, змінювалася і класифікація симуляційних методик.

Професор Девід Габа, керівник симуляційного центру Стенфорда, запропонував класифікацію симуляційного навчання на основі використовуваних технологій.

Класифікація симуляційних методик на основі використовуваних технологій:

  • вербальні (рольові ігри);
  • стандартизовані пацієнти (актори);
  • тренажери навичок (фізичні або віртуальні моделі);
  • пацієнти на екрані (комп’ютерні технології);
  • електронні пацієнти (манекени в імітованій обстановці лікарні).

Симуляційні методики в навчанні можуть бути представлені цілою низкою форм їх реалізації:

  • ситуаційне навчання – письмові та усні презентації, які використовуються для представлення та аналізу клінічних сценаріїв, але не включають практичне навчання;
  • комп’ютерна симуляція;
  • процедурне або спеціалізоване навчання;
  • гібридна симуляція;
  • інтегроване процедурне навчання – об’єднує серію окремих завдань, які виконуються одночасно або послідовно для формування складного клінічного завдання (наприклад, ендотрахеальна інтубація і іммобілізація пацієнта з травмою при пошкодженні шийного відділу хребта) або навчання виконанню завдань і ролей (акторами), що дозволяє одночасно відпрацьовувати рішення процедурних і коммунікаціоннихних завдань;
  • змішана симуляція;
  • навчання на основі симуляції/сценарію – студенти взаємодіють з людьми, симуляторами, комп’ютерами або тренажерами для досягнення цілей навчання, відповідно до зобов’язань студентів в реальному світі; в залежності від цілей навчання, обладнання або середовища, може бути представлений реалізм;
  • стандартизований/симульований пацієнт;
  • дебрифінг.

Наразі також широко відома й інша класифікація симуляційних методик, запропонована в 2007 році Гільомом Аліньє. Вона заснована на порівнянні функцій симуляторів, ступеня залученості інструкторів в навчання і реалістичності досвіду, який можна отримати з їх допомогою:

  • Письмові симуляції.
  • Низькореалістичні манекени, фантоми, тренажери навичок.
  • Вироби з «екраном».
  • Стандартизовані пацієнти та рольові ігри.
  • Манекени середнього класу.
  • Роботи-симулятори пацієнта.

На початковий «нульовий рівень» поміщені «письмові симуляції» – клінічні ситуаційні задачі. На 1-му рівні розміщена група об’ємних моделей: низькореалістичні манекени, фантоми, тренажери навичок. До групи 2-го рівня віднесені засоби, які «мають екран». На основі даної ознаки в цій групі об’єднані комп’ютерні ситуаційні задачі, тестові програми, відеофільми та симулятори віртуальної реальності, в тому числі і віртуальні хірургічні тренажери. Рівнем вище розташовуються стандартизовані пацієнти та рольові ігри. Рівень 4 представлений манекенами середнього класу з електронним або комп’ютерним управлінням. Нарешті, до вищого, 5-го рівня віднесені комп’ютерні манекени-симулятори пацієнта вищого класу реалістичності.

Сьогодні для відпрацювання практичних навичок, крім медичного обладнання, використовуються наступні сучасні види навчальних посібників: електронні підручники; інтерактивні електронні посібники; анатомічні моделі; тренажери практичних навичок і системи з їх гібридним використанням; низькореалістичні манекени; електронні манекени; роботи-симулятори пацієнта, віртуальні палати інтенсивної терапії та інтегровані симуляційні системи (комплекси).

Для повноцінного освоєння практичної майстерності навчальні посібники повинні максимально реалістично імітувати патологічний стан пацієнта та клінічну ситуацію. Практичний досвід може набуватися в навчальному середовищі, відтвореному з різним ступенем реалізму – ступенем схожості між властивостями моделі і модельованим об’єктом.

Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!

Підписатися на наші сторінки:

Поділитися: