Емпатія в медичній освіті

Емпатія, яка визначається як співпереживання, співчуття, здатність поставити себе на місце іншої людини, осягнути її емоційний стан, зрозуміти почуття, думки, перейнятися її переживаннями і відгукнутися на них, є однією з необхідних вимог до професійних якостей медичного працівника.

Емпатія, що являє собою реакцію на прояви емоційного стану іншої людини, в тому числі виражені майже непомітно (міміка, мова, жести, вчинки і т.д.), допомагає людям більш ефективно пізнати один одного, сформувати більш точне перше враження, зменшити ефект деформації сприйняття іншої людини. Завдяки емпатії відбувається коригування обраних способів взаємодії і поведінки в бік найменш дістресуючих і найбільш комфортних.

Здатність лікаря проявляти емпатію, вміння слухати пацієнта, проявляти до нього турботу і співчуття, дає можливість увійти в контакт, завоювати його довіру, краще зрозуміти стан хворого. Довіра пацієнта до лікаря, переконаність в його досвідченості – показник нормальних взаємин, при яких зазвичай хворі погоджуються на необхідні методи дообстеження і лікування.

Високий рівень емпатії як особистісної особливості студента, майбутнього медичного працівника, є професійно необхідною якістю, умовою його успішної діяльності як фахівця. Тому вкрай важливо підвищувати рівень розвитку емпатії у студентів в самому процесі навчання.

Можна припустити, що такі психологічні особливості особистості притаманні всім студентам-медикам і саме вони свідомо чи підсвідомо вплинули на вибір професії. Тому дуже важливо в процесі навчання майбутнього медичного працівника ці «кращі властивості душі» формувати і дбайливо виховувати.

Відповідно до сучасних досліджень, що підтверджують можливість формувати і розвивати емпатію, важливо використовувати такі методи розвитку емпатійності:

  • розвиток пам’яті, фантазії, уяви, уваги, вразливості;
  • формування моральних мотивів;
  • використання емоційних методів впливу, життєвих прикладів;
  • навчання розумінню проявів емоційного стану, що сприймаються зовні: звуків, мімічних реакцій, жестів.

Формуванню та розвитку у студентів емпатії також сприяють такі прийоми:

«Підстановка мотиву». Прийом полягає в усвідомленій підміні реального мотиву вчинку вигаданим, який з яких-небудь причин не вдалося реалізувати. Підстановка мотиву кардинально змінює зміст вчинку, перетворюючи його з негативного в позитивний. Цей прийом допомагає формувати необхідну для успішного спілкування готовність розглянути проблему під «іншим кутом».

Позитивне підкріплення. Це різноманітні впливи (мімічні – добрий погляд, посмішка; вербальні – комплімент, похвала; предметні – вручення нагороди; пластичні – дружні жести, помах руки; дієві – протягування руки, дозвіл, пропозиція чого-небудь), що виражають схвалення, визнання особистісних достоїнств студента . Їх мета – викликати задоволення від того, що відбулось або було зроблене, що призводить до формування системи відносин до соціальних і культурних цінностей, навколишнього світу.

Соціально-психологічний тренінг, основні елементи якого – рольові, ділові ігри, дискусія. Тренінг допомагає придбати і скорегувати навички, а також підвищити компетентність в області міжособистісного спілкування, дозволяє формувати емпатичну культуру студентів, розвивати їх здібності до самоаналізу і розуміння інших людей.

Емпатійність людини допомагає в створенні довірчої атмосфери, досягненні відкритості і розслабленості, подоланні скутості, недовіри і підозрілості, дає можливість входити в емоційний резонанс з оточуючими, прогнозувати їх поведінку і ефективно впливати.

При цьому не варто забувати, що медичний працівник, який змушений перебувати в екстремальних обставинах, постійно стикатися зі стресовими ситуаціями, що виникають як під час навчання, так і на практиці, стражданням людей, поряд з емпатійністю також повинен володіти стресостійкістю, щоб не піддатися психологічній деформації, розчаруванню в професійній діяльності, емоційному виснаженню і вигорянню.

У навчальних симуляторах клінічних випадків в платформі симуляційного навчання «ClinCaseQuest» велика увага приділяється як когнітивній основі практичних навичок, розвитку клінічного мислення, так і розвитку емпатії. У сценаріях клінічних випадків активно використовуються техніки «Підстановка мотиву», «Позитивне підкріплення», «Соціально-психологічний тренінг», а учень отримує моментальний зворотний зв’язок і підтримку на кожному етапі навчання. Це і спілкування з пацієнтом, повідомлення поганих новин, пояснення необхідності проведення додаткових методів досліджень, підвищення комплаєнтності пацієнта до терапії, і спілкування з колегами під час проведення консиліумів. Все це закладає основи успішної професійної діяльності.

Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!

Підписатися на наші сторінки:

Поділитися: