На VI Міжнародній науково-практичній конференції «Medical Simulation: A Look into the Future», що відбулася у Буковинському державному медичному університеті, к.мед.н. Iрина Авраменко представила результати дослідження щодо ролі дефрагментованого дебрифінгу у підтримці психологічної безпеки в симуляційному навчанні.

Дослідження було проведене науковцями Київського медичного університету (Польський кампус) у співпраці з ClinCaseQuest — платформою симуляційного навчання, яка використовувалася як технологічне середовище для освітнього експерименту.

У доповіді було показано, як модель дефрагментованого дебрифінгу (Defragmented Debriefing Model, DDM) — педагогічна архітектура, інтегрована у симуляції ClinCaseQuest — підтримує рефлексивне навчання та емоційну регуляцію під час проходження симуляційних сценаріїв.

Переосмислення дебрифінгу у симуляційному навчанні

У традиційній симуляційній освіті рефлексія зазвичай відбувається після завершення сценарію, під час фінальної сесії дебрифінгу. Хоча такий підхід ефективний для обговорення та зворотного зв’язку, він може призводити до накопичення емоційної напруги та когнітивного навантаження протягом виконання сценарію.

Модель дефрагментованого дебрифінгу пропонує інший підхід.

Замість того, щоб концентрувати рефлексію лише наприкінці симуляції, короткі рефлексивні інтервенції розподіляються безпосередньо протягом сценарію. Такі мікродебрифінги надають студентам:

• короткі пояснення,
• підтримувальний зворотний зв’язок щодо прийнятих рішень,
• навідні запитання у складних клінічних моментах,
• контекстну когнітивну підтримку, інтегровану безпосередньо у хід симуляції.
  

Такий дизайн дозволяє здійснювати рефлексію у режимі реального часу, даючи можливість студентам поступово осмислювати помилки та клінічні рішення, а не аналізувати їх лише постфактум.

Дизайн дослідження

Дослідження мало проспективний одноцентровий дизайн та включало 31 студента старших курсів медицини з 12 країн, які навчалися на Польському кампусі Київського медичного університету.

Учасники проходили симуляційні сценарії на платформі ClinCaseQuest, де розгалужені клінічні кейси поєднують дві ключові моделі:

• математичну модель стратифікації тяжкості медичних помилок,
• модель дефрагментованого дебрифінгу, яка інтегрує елементи мікрорефлексії у структуру сценарію.
  

Для оцінки психологічного впливу симуляційного навчання дослідники застосували два валідовані психометричні інструменти:

• Kessler Psychological Distress Scale (K10) — для вимірювання рівня психологічного дистресу;
  
• State Anxiety Inventory (STAI-S) — для оцінки рівня ситуативної тривожності до та після симуляційного тренінгу.

Статистичний аналіз включав парний t-тест та кореляційний аналіз із рівнем статистичної значущості p < 0,05.

Основні результати

Отримані результати продемонстрували вимірюваний психоемоційний ефект симуляційного навчання, побудованого на моделі дефрагментованого дебрифінгу.

Зокрема, дослідження показало:

• зниження рівня ситуативної тривожності на 13,2% (p < 0,05);
• у 45% учасників було зафіксовано зменшення рівня тривожності після проходження симуляції;
• жодного випадку клінічно значущого підвищення тривожності не було виявлено.
  

Важливо, що студенти з початково підвищеним рівнем психологічного дистресу продемонстрували стабілізацію рівня тривожності, а не її зростання, що свідчить про здатність симуляційного середовища підтримувати емоційну рівновагу навіть у складних клінічних сценаріях.

Згідно з концептуальною моделлю дослідження, розподілені мікродебрифінги запобігають накопиченню емоційних піків стресу, дозволяючи студентам поступово інтегрувати зворотний зв’язок у процесі виконання симуляції.

Від педагогічної концепції до архітектури симуляцій

Модель дефрагментованого дебрифінгу демонструє перехід від освітніх практик, які залежать виключно від фасилітації викладача, до інтеграції рефлексивного навчання на рівні дизайну цифрового симуляційного середовища.

У симуляціях ClinCaseQuest рефлексивні елементи інтегровані безпосередньо у точки прийняття рішень у розгалужених клінічних сценаріях, що забезпечує:

• безперервний когнітивний процес,
• поступову інтеграцію зворотного зв’язку,
• емоційну регуляцію під час навчання,
• підтримання психологічної безпеки студентів.
  

Значення для медичної освіти

Результати дослідження свідчать, що психологічну безпеку у симуляційному навчанні можна розглядати не лише як передумову навчання, але й як вимірюваний результат освітнього дизайну.

Модель дефрагментованого дебрифінгу демонструє, що структурована рефлексивна підтримка, інтегрована у архітектуру симуляції, може:

• зменшувати когнітивне перевантаження,
• стабілізувати емоційні реакції під час складних клінічних сценаріїв,
• сприяти розвитку клінічного мислення,
• створювати безпечніше освітнє середовище для студентів-медиків.
  

ClinCaseQuest висловлює подяку Київському медичному університету (Польський кампус) та дослідницькій групі — Іринi Авраменко і Марії Яртцевій — за важливий внесок у розвиток досліджень психологічної безпеки в симуляційній медичній освіті.

Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!

Зареєструватися

Підписатися на наші сторінки:

• Facebook
• Telegram
• Instagram
• Pinterest
• YouTube