Моделі активного, пасивного, інтерактивного навчання
За характером зв’язку між педагогом і учнями на навчальному занятті можна виділити три основні моделі навчання: пасивне, активне, інтерактивне навчання.
Модель пасивного навчання побудована на суб’єкт-об’єктному зв’язку між педагогом і учнями. В суб’єкт-об’єктних відносинах зворотний зв’язок (від учня до вчителя) виражений слабо, він здійснюється лише епізодично. При пасивному навчанні суб’єктом є вчитель, викладач, а об’єктом – відразу всі учні класу або вся академічна група. Педагог працює з усіма переважно в єдиному темпі. Врахування індивідуальних особливостей учнів у даній моделі не передбачається. Педагог може використовувати індивідуальні завдання, проте навіть в цьому випадку він не прагне врахувати індивідуальні особливості кожного учня, керуючись іншими міркуваннями (щоб збільшити інтенсивність вправ і самостійність їх виконання, збільшити кількість опитаних учнів і т.д.). Головні недоліки даної моделі навчання: працюючи з усіма в одному темпі, викладач орієнтується на середнього учня (їх в класі/групі більшість), в той час як більш сильний учень відпочиває, виконавши завдання, а той, що відстає – не може впоратися із запланованим для класу об’ємом навчальної роботи; в результаті сильний учень досягає рівня учня середнього рівня, а відстаючий – відстає все більше і більше. Пасивна роль учня обмежує можливості його індивідуального розвитку. І якщо з першим недоліком ще можна боротися, ділячи клас на три групи (сильні, середні і слабкі учні) і організовуючи діяльність кожної групи відповідно до їх навчальних можливостей, то подолання другого недоліку в моделі пасивного навчання неможливо в принципі.
Звичайно, в цій моделі є і свої переваги. Так, вона значно спрощує методику викладання, економить викладачеві час на підготовку до уроку і перевірку робіт учнів, і в той же час з її допомогою можна домогтися гарного запам’ятовування матеріалу, правильного відтворення дій. Однак в сучасних умовах модель пасивного навчання неефективна. Вона дісталася нам у спадок від тих часів, коли головною цінністю освіти були знання, а не активна особистість, що розвивається.
Модель активного навчання також заснована на суб’єкт-об’єктному зв’язку. Її відмінність від попередньої моделі полягає в тому, що об’єкт навчання – не клас в цілому, а кожен учень. Прагнучи активізувати діяльність всіх учнів, педагог використовує індивідуальний підхід до кожного з них, наприклад, підбираючи завдання відповідно до можливостей студента, за характером його навчальних труднощів, з кращими для нього видами навчальної роботи. При активному навчанні «сильний» студент на уроці не нудьгує, оскільки викладач дає йому завдання підвищеної складності, розвиваючи його здібності. «Слабкий» же не відстає, а скорочує відставання, підтягуючись до середнього рівня. Крім того, в моделі активного навчання у педагога з’являється можливість виявити в учнів такі якості, які можуть сприяти підвищенню їх навчальних можливостей. Індивідуалізація навчального процесу, активізація навчальної діяльності відносяться до переваг активного навчання. Однак і ця модель не позбавлена недоліків. По-перше, необхідна для активного навчання індивідуалізація вимагає від педагога багато часу і сил, і при великій наповнюваності груп часто це стає неможливим. По-друге, суб’єкт-об’єктний характер взаємодії стримує індивідуальний розвиток учнів: вони розвиваються настільки, наскільки педагог може і хоче їх розвинути
Модель інтерактивного навчання в корені відрізняється від двох попередніх тим, що заснована на суб’єкт-суб’єктному зв’язку між педагогом і учнем. Обидва вони є повноправними суб’єктами, вектор активності спрямований як від вчителя до учня, так і від учня до вчителя. Це означає, що учень бере участь в плануванні та організації своєї навчальної діяльності, в її оцінці. Він може вибирати способи освоєння навчального матеріалу, засоби і джерела навчання. Його активність у навчальному процесі максимальна. Педагог виступає в більшій мірі не як джерело інформації, провідник учня, а як організатор і координатор самостійної навчальної діяльності. Однак, інтерактивне навчання, як і раніше, передбачає велику працю педагога. Так, педагог створює для учнів різні маршрути з різним рівнем складності і різним темпом засвоєння навчального матеріалу, для кожного маршруту формує комплекти навчальних завдань з використанням різних засобів, включаючи інформаційно-комунікаційні технології, електронні освітні ресурси, інтернет-джерела. Інакше кажучи, при інтерактивній моделі учень вільний у виборі способів і засобів, однак педагог заздалегідь подбав, щоб зроблений вибір привів до поставленої мети навчання. У моделі інтерактивного навчання використовуються технології організації навчального процесу, які передбачають самостійний пошук і осмислення інформації, прояв учнями ініціативи і творчості, створення нового продукту діяльності, обговорення плану дій і досягнутого результату з педагогом і одногрупниками. Головні переваги моделі інтерактивного навчання: найбільші можливості для розвитку особистості студентів, формування у них пізнавальної самостійності, навичок самоосвіти і саморозвитку із застосуванням сучасних засобів і способів діяльності. До числа її недоліків відносяться: порівняльна складність управління навчальною діяльністю (через високу активність і самостійність учнів); необхідність використання в навчальному процесі різних способів пізнання, засобів і джерел навчання (для забезпечення учнів можливістю вибору). В цілому ж, інтерактивне навчання – сьогодні найбільш ефективна модель, а характерна для неї варіативність індивідуальних освітніх маршрутів в поєднанні з сучасними інформаційно-освітніми технологіями і засобами контролю дозволяють індивідуалізувати навчально-пізнавальну діяльність.
Зареєструйтеся на нашому сайті прямо зараз, щоб мати доступ до більшої кількості навчальних матеріалів!
Підписатися на наші сторінки: